Палац Шляйсгайм

Палац Шляйсгайм
48°14′55″ пн. ш. 11°34′06″ сх. д. / 48.248611111111° пн. ш. 11.568333333333° сх. д. / 48.248611111111; 11.568333333333
Типшато[1]
літня резиденціяd
архітектурний ансамбль і королівський палац[d][2]
Статус спадщинипам'ятка архітектури Баваріїd і heritage monument ensemble in Bavariad[3]
Країна Німеччина
РозташуванняОбершляйсгайм[1][2]
Архітектурний стильбароко
АрхітекторHeinrich Schön the Elderd
ВласникBavarian Administration of State-Owned Palaces, Gardens and Lakesd
Сайтschloesser-schleissheim.de
Палац Шляйсгайм. Карта розташування: Німеччина
Палац Шляйсгайм
Палац Шляйсгайм (Німеччина)
Мапа
CMNS: Палац Шляйсгайм у Вікісховищі

Палац Шляйсгайм (нім. Schloss Schleißheim) — палацово-парковий ансамбль епохи бароко в Обершляйсгаймі, околиці Мюнхена. Палац був літньою резиденцією Віттельсбахів, правителів Баварії.

Палаци

Старий палац Шляйсгайм

Старий палац Шляйсгайм
Парк

Історія Шляйсгаймського палацу почалась в 1597 році із заснування герцогом Вільгельмом V (1548–1626) неподалік від палацу Дахау заміського будинку. З того часу залишились центральна брама і вежа з годинником.

У 1616 році власником садиби становиться син Вільгельма курфюрст Максиміліан I. У 1616–1623 роках він збудував так званий Старий палац, проект якого був розроблений архітектором Генріхом Шеном Старшим і Гансом Крумппером.

Зовнішнє подвір'я палацу називається Вільгельмшоф (Wilhelmshof), внутрішнє — Максиміліаншоф (Maximilianshof).

Після серйозних руйнувань під час Другої світової війни палац був повністю відновлений. Був збережений ліпний декор каплиці Вільгельмкапелле.

У Старому палаці експонуються дві постійні виставки, присвячені релігійній культурі та історії Пруссії.

Палац Люстгайм

Палац Люстгайм
Північний павільйон

У 1684–1688 роках для Максиміліана II Емануеля та його першої дружини, австрійської принцеси Марії Антонії за проєктом Енріко Дзуккаллі був побудований палац Люстгайм, вілла із садом в італійському стилі.

У центрі будівлі знаходиться велика бенкетна зала. Фрески розписані Йоганном Антоном Ґумппом, Франческо Роса та Іоганном Андреасом Трубілліо.

З 1968 року у палаці знаходиться значна колекція мейсенської порцеляни, яку перевершує тільки Музей порцеляни в Цвінґері (Дрезден).

Навколо палацу зведені два павільйони: каплиця (Renatus Chapel) 1686 року, перетворена Дзуккаллі в павільйон і північний павільйон-конюшня, побудований для улюблених коней курфюрста Макса Емануеля.

Новий палац Шляйсгайм

У 1701–1704 роках за проектом Дзуккалі був збудований Новий палац у стилі бароко. Роботи припинились у ході війни за іспанську спадщину. У 1719–1726 роках Йозеф Еффнер продовжив будівництво.

Новий палац — характерний приклад «малих версалів», що будувалися німецькими правителями в XVIII столітті.

Картинна галерея

У палаці виставлені картини доби бароко, що належать Баварському державному зібранню картин. Галерея складається з творів фламандських художників Пітера Пауля Рубенса та Антоніса ван Дейка, італійців Гвідо Рені, Луки Джордано, Гверчіно, Карло Сарачені, Алессандро Туркі, Карло Дольчі і П'єтро да Кортона, німців Йоахима Зандрарта, Іоганна Генріха Шенфельда, Йоганна Карла Лота та іспанських художників Алонсо Кано і Хосе де Рібера.

Парк

Великий парк — один з небагатьох збережених барочних садів у Німеччині. Парк з каналами і гаями був розпланований Дзуккаллі, а великий квітник і водоспади — Домініком Джірардом, учнем Андре Ленотра.

Новий палац Шляйсгайм

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в archINFORM — 1994.
  2. ↑ а б в Corpus of Baroque Ceiling Painting in Germany
  3. ↑ http://geodaten.bayern.de/denkmal_static_data/externe_denkmalliste/pdf/denkmalliste_merge_184135.pdf

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац Шляйсгайм