Вюрцбурзька резиденція (нім.Würzburger Residenz) — архітектурний комплекс у стилі бароко, розташований у межах центру міста Вюрцбурґ. Побудована Йоганом Бальтазаром Нейманом в період з 1719 по 1744 роки, внутрішнє художнє оформлення створювалося і далі, до початку 1780-х років.
Будівництво Вюрцбурзької резиденції було розпочато за архієпископа Йоганна Філіпа Франца фон Шенборна у 1719 р., який помер через чотири роки, так і не побачивши готового палацу. Палац спроєктував 33-річний Бальтазар Нейман, який закінчив зведення стін напередодні 1744 р. за часів правління брата первісного замовника, архієпископа-курфюрста Фрідріха Карла фон Шенборна.
Декоративне оформлення інтер'єрів виконувалося в три етапи і почалося ще за Фрідріха Карла. За його наступника Карла Філіпа фон Ґрейфенклау були виконані окремі малярські роботи. Зі смертю замовника закінчилася епоха «Вюрцбурзького рококо». Пізніші інтер'єри, що з'явилися за Адама Фрідріха фон Зайнсгайма, виконувалися в скромнішому стилі Людовіка XVI.
У Вюрцбурзькій резиденції в 1806–1813 рр. тричі зупинявся Наполеон I, останні два рази зі своєю другою дружиною Марією-Луїзою Австрійської, дядько якої, колишній великий герцог Тосканський Фердинанд III, в цей час був великим герцогом Вюрцбурзьким. У цей період деякі приміщення палацу («тосканські кімнати») були оформлені в неокласичному стилі, на який вплинув і наполеонівський ампір.
У 1821 році в резиденції народився принц-регент Баварії Луїтпольд, який під час свого правління в 1886-1912 роках піклувався про прикрашання резиденції, зокрема, відкрив перед нею в 1894 році «Франконський фонтан».
Під час бомбардування Вюрцбурґа 16 березня1945 Резиденції було завдано значної шкоди, ряд її залів повністю втрачено (при цьому центральна її частина, включаючи розпис Тьєполо та оформлення Білого й Імператорського залів, уціліла). Велику роль в консервації пошкодженого шедевра незабаром після заняття міста військами союзників зіграв американський мистецтвознавець Джон Скілтон. Масштабні роботи з реставрації розгорнулися в 1960–1970-і роки і завершилися лише восени 2006 р.; частина експозиції Резиденції присвячена історії відновлювальних робіт.
Willi Feuerstein:Geschichte des Hochstifts Würzburg unter H.(Diss. masch. Würzburg), 1924; — NDB X, 98; — LThK V, 550.
Elisabeht Baumann, Burkhard von Roda, Werner Helmberger:Residenz Würzburg und Hofgarten.Amtlicher Führer, 200 Seiten, Verlag: Bayerische Verw. d. staatl. Schlösser, Gärten u. Seen; Auflage: 13., Neubearb. Aufl. (Oktober 2001) ISBN 3-932982-41-X
Verena Friedrich:Rokoko in der Residenz Würzburg. Studien zu Ornament und Dekoration des Rokoko in der ehemaligen fürstbischöflichen Residenz zu Würzburg.(Bayer. Schlösserverw. Forschungen zur Kunst-und Kulturgeschichte Bd. IX.) München 2004.