Йозеф Еффнер

Йозеф Еффнер
Joseph Effner (Öffner)
Народження1686/1687
Смерть1745(1745)
ПохованняФрауенкірхе[1]
КраїнаНімеччина
Діяльністьархітектор
Архітектурний стильбароко
Найважливіші спорудиновий палац Шляйсгайм, замок Фюрстенрід, розширення палацу Німфенбург, перебудова палацу Дахау
CMNS: Йозеф Еффнер у Вікісховищі

Йозеф Еффнер (нім. Joseph Effner) (хрестився 4 лютого 1687 в Дахау — 23 лютого 1745, Мюнхен) — німецький ландшафтний архітектор і декоратор.

Біографія

Йозеф Еффнер. Піч у палаці Шляйсгайм

Йозеф Еффнер був дев'ятим з десяти дітей Крістіана Еффнера, який працював садівником з 1668 році у Нойдеку (Мюнхен), а з 1670 року в Дахау, і Марії Катаріни, уродженої Ґебгард.

У 1721 році Еффнер одружився з Марією Магдалиною Шон. Його перший син Ґауденц Еффнер був чиновником у Штраубінзі і Пассау. Молодший син, якого теж звали Йозеф Еффнер, був каноніком і деканом в Мюнхені. Його дочка Марія Адельгайд вийшла заміж за мера і головного суддю Мюнхена Мікаеля Адама Берґмана.

Його онук Карл Йозеф Еффнер був директором Королівського придворного саду.

Кар'єра

Йозеф Еффнер починав як садівник. У квітні 1706 року від імені та за рахунок курфюрста Максиміліана II він був відправлений спочатку до Брюсселя, а згодом до Парижа, де навчався у відомого тоді французького архітектора Жермена Бофра (1667-1754). У 1717 році баварський курфюрст Максиміліан II відправляє Йозефа на навчання до Італії. Після смерті придворного архітектора Дзуккаллі Еффнер займає його посаду. З приходом до влади Карла Альберта Еффнера замінив його учень Франсуа де Кювільє.

Основні роботи

Джерела

  • Hauttmann Max. Der Kurbayerische Hofbaumeister Joseph Effner, Heinz & Mündel Straßburg 1913
  • Stadler Peter. Joseph Effner — Hofbaumeister Max Emanuels. Museumsverein Dachau e. V. in Zusammenarbeit mit der Verlagsanstalt «Bayerland» Dachau, 1986.
  • Hager Luisa. Nymphenburg — Schloß, Park und Burgen. Amtlicher Führer, Bayerische Verwaltung der Schlösser Gärten und Seen, München 1965.
  • Bach Utta. Die Gartenkultur am Münchner Hof unter Kurfürst Max Emanuel 1679—1726. Herbert Utz Verlag München, 2007.
  1. Find a Grave — 1996.