|
Павло Кампіан
Павло Кампіан (лат. Paulus Novicampianus, Novicampius, Novus Campianus, близько 1527, Новополє — 21 листопада 1600 Львів) — дипломований лікар, доктор медицини, підприємець. Лавник (1571—1584), райця (1584—1599) і бурмістр Львова (1584). БіографіяПоходження, початковий періодМожна припустити, що був кріпаком-утікачем з маєтності Конецпольських — міста Новополє (над річкою Піліца, нині місто Конецполь Ченстоховського повіту Сілезького воєводства). Справжнє прізвище — Вощина або Вощинка. Син Миколая, брат Войцєха Новокампіануса (Новопольчика) — ритора, теолога, професора Краківського університету.[1] 1544 року вписався до Краківського університету. 1552 року: отримав ступінь магістра філософії, викладав фізику, вважався знавцем медицини, гуманістичних наук. У Кракові взяв нове прізвище Новокампіанус (лат. Novokampianus, пол. Nowopolczyk), згодом спростивши до Кампіан. 10 вересня 1556 року здобув ступінь доктора медицини у Болонському університеті. Повернувшись до Кракова, викладав фізику. Львівський періодПереїхав до Львова, 1560 року прийняв міське право (громадянство), обійняв посаду міського лікаря. Лікарське вміння П. Кампіана високо цінував Войцех Очко, з яким познайомилися під час його перебування в Львові 1576 року; присвятив йому осібний панегірик. Себастьян Петрицій із Пльзеня (пол. Sebastian Petrycy z Pilzna) вказав його серед лікарів, яким присвятив працю «De natura, caussis, symptomis morbi gallici eiusque curatione quaestio» (Краків, 1591).[1] Одружившись з Анною Ґринвальдівною, увійшов до кола міських патриціїв, завдяки власній активності невдовзі став одним з найвливовіших міщан. Відкрито ворогував із аптекарем-вірменином Павлом Абрагамовичем — власником сусіднього будинку на площі Ринок. Процес тривав роками (записи займають багато місця в книгах; завершився з його смертю 1600 року). П. Абрагамович мав чимало доказів вини П. Кампіана, багато свідків, але виграти процесу не міг, бо «той був урядником міста,… мстивим, якому мало хто опирався».[2] 1584 року обраний до міської ради, після чого кілька разів був бургомістром Львова. Володіючи значними коштами, здобутими, ймовірно, від лікарської діяльності в часах епідемій чуми і холери, позичав їх магістратові, беручи в заставу і управління міське майно. Заснував поселення на передмісті Львова під назвою Воля Кампіанівська в районі вулиці Темричівської (нині Пекарська)[3]. У заповіті доручив сину Мартіну продовження робіт в родовій каплиці (роботи почались 1585 року).[2] Діяльність, маєтності, фундаціїПоєднання владних можливостей і великих маєтностей у Львові давали П. Кампіану можливість безроздільного господарювання в межах міста, зловживаючи ним. Мав значні доходи від лікарської практики. Провадив фінансові спекуляції, зокрема, позики під процент, в тому числі місту. За це отримував прибуткові застави, державлення, зокрема, у 1594 році — міські млини.[2]
Сім'яДружина — Анна Ґринвальдівна. Мав сина Мартіна (Мартина), доньку Зузанну (вийшла заміж за Марека Шарфенберґера-Остроґурського). Припускають, ще одним сином міг бути Кшиштоф Кампіан (1558–1635 — католицький священик, в каплиці збереглось його поховання, не згадується в історичних документах). Після смертіВ 1629 році польний гетьман коронний Станіслав Конєцпольський мав процес з містом Львовом, в якому домагався від міста видати йому нащадків П. Кампіана та їх майно, оскільки він був втікачем — підданим з його маєтків.[1] Див. такожПриміткиДжерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
