Ще в дитинстві П'єр Леметр захопився читанням кишенькових видань, які мало не щотижня купувала його мати. «Читати й писати — це завжди становило частину мого життя», — сказав він в інтерв'ю[2]. Здобувши філологічну освіту, викладав французьку й американську літературу. Згодом став працювати вільним письменником і сценаристом. Його романи перекладено більш ніж двадцятьма мовами. З 2011 року він очолює Спілку літераторів (Société des gens de lettres)[3].
П'єр Леметр бачить свою роботу як ненастанну «практику захоплення літературою»[4]. У дебютному романі «Ретельна робота» він віддав належне своїм учителям у цій справі — письменникам, головним героям твору. Це Брет Істон Елліс, Еміль Ґаборіо, Джеймс Еллрой, Вільям Мак-Ілванні та інші.
У своєму другому романі «Плаття для нареченого» (2009), написаному в дусі Альфреда Гічкока[5], йдеться про божевільну Софі, серійну вбивцю, що не пам'ятає своїх жертв.
Третьою книжкою Леметра став соціальний трилер «Чорні кадри» (2010) про безробітного, що погодився взяти участь як заручник у рольовій грі. Автора надихнули події, які сталися 2005 року в програмі телереальності студії «Франс телевізйон пюблісіте» (France Télévisions Publicité)[6], керівником якої тоді був Філіп Сантіні. За насильство, що сталося в цій грі, студію засуджено Кримінальною палатою Касаційного суду 7 квітня 2010 року[7].
У четвертому за ліком романі „Алекс“ інтрига полягає в тому, що героїня спершу стає жертвою, а тоді вбивцею. Леметр дає знати про вплив на нього таких авторів, як Луї Араґон, Марсель Пруст, Ролан Барт і Борис Пастернак, цитуючи їх.
„Великі свідки“ — це роман, що складається з окремих оповідань. Належить до циклу творів про слідчого Каміля Вергувена — „Ретельної роботи“, „Алекс“ і „Жертв“. „Розі і Джон“ — це зведений в одне ціле варіант „Великих свідків“.
Стівен Кінг вважає П'єра Леметра письменником, який справді може захопити читача напругою й гостротою твору (англ.a really excellent suspense novelist)[8].
Останній твір „До побачення там, нагорі“ ознаменував значну зміну у творчості письменника. Це пригодницький роман[9], а не історичний, як підкреслив П'єр Ассулін[10].
За „До побачення там, нагорі“ Леметр одержав Гонкурівську премію[11]. У передостанньому турі на неї претендували він, Жан-Філіпп Туссен («Nue», видавництво Éditions de Minuit), Каріна Тюїль («L'invention de nos vies», видавництво Grasset) і Фредерік Верже («Arden», видавництво Gallimard). В останньому турі за Леметра проголосувало шість членів журі, а за Верже — чотири. Один із членів, Бернар Піво сказав, що «До побачення там, нагорі» — «популярний роман, у хорошому значенні цього терміна», написаний «виразно по-кінематографічному». І ствердив, що в автора «водночас повільна й швидка манера писати, бо він знаходить час описати вчинки та дії блискавичними словами»[12].
2013 року роман «До побачення там, нагорі» посів перше місце у списку бестселерів тижневика «Експрес»[13]. У 2016 році Альбер Дюпонтель екранізував роман під тією ж назвою.
У 2016-му вийшов роман Леметра «Три дні і життя», у якому ідеться про долю дванадцятирічного хлопчика-вбивці.
Громадська діяльність
2012 року П'єр Леметр підтримав Жана-Люка Меланшона, кандидатуру якого на президентські вибори висунув «Лівий фронт»[14].
У 2015-му Леметр став представником «Французької народної допомоги» («фр.Secours populaire français»), яка бореться проти бідності й дискримінації[15]. 2014 року письменник підтримав діяльність організації «Міжнародний нагляд за в'язницями» («l'Observatoire International des Prisons»), опублікувавши в журналі «Декуверт» («Découverte») статтю «Питання слів» («Une question de mots»), яка становить частину колективної збірки «Passés par la case prison»[16].
Твори
Поліційна серія романів про Вергувена
Travail soigné, Éditions du Masque, " Masque " no 2501, 2006 (ISBN 2-7024-3362-6); rééd. Le Livre de poche Thrillers no 31850, 2010 (ISBN 978-2-253-12738-3) — «Ретельна робота»
Robe de marié, CDL éditions, oct. 2011. Lu par Kriss Goupil et Christian Brouard, disque compact audio (ISBN 978-2-35383-133-3)
Les Grands Moyens, feuilleton pour iphone et tablettes numériques comprenant le texte enregistré par l'auteur, SmartNovel, 2011 (ISBN 978-2-8202-0146-1)
Alex, Lidbokforlaget, 2011. Lu par Håkon Ramstad. 10 disques compact audio (12 h). (ISBN 978-82-421-7034-7)
Sacrifices. Cdl Ed. livres audio, novembre 2013. Lu par Lionel Epaillard, 1 disque compact audio (8 h 10 min). (ISBN 978-2-35383-174-6)
Au revoir là-haut, Audiolib, mars 2014. Lu par l'auteur. 2 disques compact audio (16 h). (ISBN 978-2-35641-701-5)
Irene, англійська версія Travail soigné, Jammer, 2014. Lu par Peter Noble. 10 disques compact audio (12,5 h). (ISBN 978-1-47127-257-8)
Travail soigné, Audiolib, août 2015. Lu par Jacques Frantz. 1 disque compact audio (12 h). (ISBN 978-2-35641-996-5)
Фільмографія
Кіно
Cadres noirs / «Чорні кадри», сценарій (за однойменним романом) П'єра Леметра і Мануеля Бурсіняка
Alex / «Алекс», авторизований сценарій (за однойменним романом) Джеймса Б. Гарріса
2009 — Prix des lectrices Confidentielles — Премія читачок „Секретної“
2009 — Prix Sang d'encre et Prix des lecteurs Goutte de Sang d'encre, Vienne — Премія „Кров із чорнила“ і Читацька премія „Крапля крові з чорнила“ (Відень)
2009 — Prix du polar francophone de Montigny les Cormeilles — Премія франкомовного детективу міста Монтіньї-ле-Кормей
„Чорні кадри“:
2010 — Prix Le Point du polar européen — Премія „Точка європейського детективу“
„Алекс“:
2012 — Prix des lecteurs policier du Livre de poche — Премія читачів детективних книжок видавництва „Лівр де пош“
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
