О широке

Літера Ѻ
Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
З́	Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	М	Н	Њ
О	П	Р	С	С́	Т	Ћ
Ќ	У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч
Џ	Ш	Щ	Ъ	Ы	Ь	Э
Ю	Я
Неслов'янські літери
А̄	А́	А̀	Ӑ	А̂	А̊	Ӓ
Ӓ̄	А̃	А̨	Ә	Ә́	Ә̃	Ӛ
Ӕ	Ғ	Г̧	Г̑	Г̄	Ӻ	Ӷ
Ԁ	Ԃ	Ꚃ	Ꚁ	Ꚉ	Ԫ	Ԭ
Ӗ	Е̄	Е̃	Ё̄	Є̈	Ӂ	Җ
Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ	Ԑ	Ԑ̈
Ӡ	Ԇ	Ӣ	И̃	Ҋ	Ӥ	Қ
Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ	Ԟ	Ԛ	Ӆ
Ԯ	Ԓ	Ԡ	Ԉ	Ԕ	Ӎ	Ӊ
Ң	Ԩ	Ӈ	Ҥ	Ԣ	Ԋ	О̆
О̃	О̄	Ӧ	Ө	Ө̄	Ӫ	Ҩ
Ԥ	Ҧ	Р̌	Ҏ	Ԗ	Ҫ	Ԍ
Ꚑ	Ҭ	Ꚋ	Ꚍ	Ԏ	У̃	Ӯ
Ӱ	Ӱ́	Ӳ	Ү	Ү́	Ұ	Х̑
Ҳ	Ӽ	Ӿ	Һ	Һ̈	Ԧ	Ꚕ
Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ	Ꚓ
Ꚗ	Ꚇ	Ҽ	Ҿ	Ы̆	Ы̄	Ӹ
Ҍ	Э̆	Э̄	Э̇	Ӭ	Ӭ́	Ӭ̄
Ю̆	Ю̈	Ю̈́	Ю̄	Я̆	Я̄	Я̈
Ԙ	Ԝ	Ӏ
Застарілі літери
Ꙁ	Ꙇ	Ҁ	Ѻ	Ѹ	Ѡ	Ѽ
Ѿ	Ѣ	Ꙑ	ІЯ	Ѥ	Юси	Ѧ
Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ	Ѳ	Ѵ
Ѷ	Ꙟ	Ꙡ	Ꙣ	Ꙥ	Ꙧ	Ꙩ
Ꙫ	Ꙭ	ꙮ	Ꚙ	Ꚛ	Ꚏ̆	Ꙏ
Літери кирилиці

Широке О, широкий он (Ѻ, ѻ) — позиційний гліф кириличної літери О. Тут «он» (ѻнъ) — традиційна назва букви О в церковнослов'янській азбуці.

Широке О використовується тільки в церковнослов'янській мові, не вважаючись окремою буквою у підручниках і граматиках. У якості великої літери звичайно вживається широкий он (Ѻ), а мала літера пишеться у двох варіантах: широкому (ѻ) і правильному (о). Фонетично широке О збігається зі звичайним.

У стандартній церковнослов'янській орфографії (з середини XVII ст. і донині) широка форма літери О вживається замість правильної в таких позиціях:

• як перша літера кореня слова:
  • у простих формах слів (ѻгнь, ѻтрокъ)
  • після префікса (праѻтецъ)
  • у складних словах (ѻбоюдуѻстрый);
• у двох географічних назвах (Іѻрданъ — річка Йордан; Іѻппіа — місто Яффа) і їхніх похідних;
• як числовий знак, що позначає число 70.

Історично широкий он вживався також у пізніх давньоруських пам'ятках, зокрема в берестяних грамотах, у положенні на початку слова чи складу. У староросійських рукописах широке написання трапляється на позначення закритого голосного, що розвинувся в північноросійських говорах із XIV ст. У таких самих функціях могли вживатися інші літери: очне О або омега.

Див. також

• О
• О монокулярне
• О бінокулярне
• О мультиокулярне
• О подвійне
• О подвійне монокулярне
• О охресне
• Омега (кирилиця)