Церковнослов'янська кирилична абетка
Церковнослов'янська кирилична абетка (рання кирилиця), відома у Західному світі як Старослов'янська, або Староболгарська та — перша кирилична абетка з 45 літер, створена приблизно в IX столітті в Першому Болгарському царстві для письма та книгодрукування старо-церковнослов'янською мовою (також відома як староболгарська чи старослов'янська) - основною мовою, якою користувалися у письмі та книгодрукуванні в Україні, Московії, Болгарії та інших слов'янських країнах Східної Європи у IX-XVII ст.[джерело?] Церковнослов'янська кирилична абетка є першою кириличною абеткою.[джерело?] Вона була створена на базі широко використовуваної грецької абетки (на основі якої було створено свого часу латинську), з додаванням кількох нових літер. З моменту свого створення церковнослов'янська кирилична абетка видозмінювалася впродовж IX-XVII століть, згодом видозмінилася у кириличні абетки різних слов'янських мов: болгарську кириличну абетку, сербську кириличну абетку (хоча серби також створили й альтернативну латинську сербську абетку), українську кириличну абетку тощо. Таблиця
Джерела
|