Фі (літера)
Фі (велика Φ, мала φ або в математиці ϕ; дав.-гр. ϕεῖ, [pʰé͜e], грец. φι, [fi]) — 21-а літера грецької абетки. У системі грецьких чисел має значення 500 (φʹ) або 500000 (͵φ). ІсторіяПоходження літери не зовсім ясне, припускають, що вона може походити від варіанта накреслення літери ϙ («коппа»). Остання використовувалася в архаїчному грецькому письмі для передачі фонеми /kʷʰ/, яка в класичний період могла змінити вимову на [pʰ][1]. У класичній давньогрецькій мові «фі» вимовлялася як [pʰ] — глухий губно-губний проривний з придихом (цей звук сходить до пра-і.є. *bh). У середньогрецькій літеру стали вимовляти як глухий губно-зубний фрикативний [f], це читання зберігається і в новогрецькій мові. Від «фі» візантійського унціалу походить кирилична ф. В етруському алфавіті від «фі» походила літера, що очевидно, використовувалася для передачі глухого губно-губного фрикативного звука [ɸ]. Вона не увійшла до латинської абетки. Транслітерація
Інше використовуванняВелика літера
Мала літера
Фі в ЮнікодіУ Юнікоді, існує декілька форм символа фі:
Фі в системі TeXВ TeX є один символ для позначення великої літери Φ —
Примітки
|