Місто розташоване на Валдайській височині, на річці Перетна, за 153 км від Великого Новгорода, за 249 км від Санкт-Петербургу і за 400 км від Москви. Площа міста складає 46 км², протяжність з півночі на південь — 8,5 км, із заходу на схід — 5,4 км. Найближче до Окуловки місто — Боровичі (37 км на схід).
У грудні 1964 року Новгородський облвиконком ухвалив рішення про злиття робітничих селищ Окуловка і Парахін-Поддуб'є у місто Окуловка. Рішення було затверджено Указом Президії Верховної Ради Української РСР 12 січня1965 р. Ця дата стала вважатися днем народження міста[1].
Населення
Історична довідка стосовно населення Окулівки на початку XX століття
Станція Окуловка — 205 дворів, 257 будинків, 1716 жителів;
І. І. Левітан. Мотиви Окуловського життя відображені ним у пейзажах «Останні промені сонця», «Сутінки», «Сутінки. Стоги», «Хати», «Літній вечір», «Озеро (Русь)».
М. А. Римський-Корсаков працював у 1901—1903 р.р. над оперою «Кощій Безсмертний» і «Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію».
О. Ф. Берггольц, поетеса. Тут у неї народилася ідея написання книги «Денні зірки». Природа Окулівського району стала для неї взірцем і символом Батьківщини.
Поети М. Кузьмін, С. Ауслендер, М. С. Гумільов полюбляли тут відпочивати.
Академік М. І. Желєзнов — засновник Тимірязівської академії, мав тут садибу.
Пам'ятники
За радянських часів були встановлені пам'ятники В. І. Леніну (на даний час втрачений) і С. М. Кірова.
12 вересня2002 р. в огорожі церкви св. Олександра Невського в Окуловці відкрито пам'ятний знак жертвам політичних репресій[2].
16 серпня2007 р. в Окулівці відбулося відкриття пам'ятника, присвяченого видатному сходознавець, лінгвіст, філологу і мандрівникові Ю. М. Реріху.
У 1990-х роках встановлено пам'ятник народженому між Окуловка і Угловка, у с. Язикове М. М. Миклухо-Маклаю
17 жовтня 2015 року біля залізничного вокзалу було встановлено пам'ятник Віктору Цою[3].