Одеса-Головна
Оде́са-Головна́ — тупикова пасажирська позакласна залізнична станція, головна станція Одеської залізниці. Розташована на тупиковій гілці від станції Одеса-Застава I (9 км). Розташована у місті Одеса. ІсторіяСтанція відкрита 1865 року[1]. Вокзал станції Одеса-Головна, збудований 1880 року, є пам'яткою архітектури місцевого значення.[2] 15 січня 1863 року було ухвалено рішення про будівництво за державні кошти та затверджено статут Одесько-Балтської залізниці, яка б сполучила портове місто на Чорному морі з центральними районами України. Паралельно з початком будівництва колійних споруд у районі Кінної площі було розпочато будівництво вокзалу, локомотивного сараю та майстерень. Для управління роботами був направлений барон Унгерн-Штернберг, а загальне керівництво доручено губернаторові краю — генерал-ад'ютанту Паулю Деметріусу Коцебі. Історично так склалося, що головною станцією Одеси спочатку була станція Одеса-Товарна. Пасажирські поїзди прибували саме на цю станцію. 4 травня 1863 року відбулася урочиста закладка Одесько-Парканської залізниці, потім почалося будівництво лінії від Роздільної до Балти. У грудні 1864 року надійшов наказ про продовження будівництва Одесько-Балтської лінії через Кременчук до Харкова. Оскільки всі поїзди прибували на станцію Одеса-Товарна, то до центра міста був організований «трансфер» — спеціальний поїзд до невеликого павільйону на Куликовому полі. Аналогічний пасажирський павільйон працював у порту, біля Бульварних сходів — саме звідти 3 листопада 1865 року вирушив перший поїзд з Одеси до Паркан (село та пристань на Дністрі поруч з Тирасполем). У 1867 році відкрита лінія, яка прокладена через Пересип до соляного промислу Новосельського, а у 1872 році, за пропозицією директора РОПіТа адмірала А. М. Чіхарева, прокладена відгалужена лінія до міських купалень на Куяльницькому лимані. Залізничного вокзалу на той час ще не було, і пасажирів з міста доставляли до станції Товарна спеціальним поїздом. Оскільки старий вокзал вже не відповідав потребам міста і знаходився у незручному для пасажирів місці, з дозволу імператора Олександра II було ухвалено рішення про будівництво нового вокзального комплексу. Лише влітку 1880 року Товариство Південно-Західних залізниць заклало будівлю залізничного вокзалу. Вокзал був відкритий у 1883 році. Проєкт будівлі здійснив петербурзький зодчий Віктор Шретер, а будівництво відбувалося під керівництвом архітектора Олександра Бернардацці, який з 1856 по 1858 рік виконував обов'язки міського архітектора. Вокзал був розташований на старій межі Порто-франко і закінчував перспективною Італійською вулицею (з 25 червня 1880 по 26 липня 2024 роки — вулиця Пушкінська). Будівля була споруджена в неокласичному стилі з популярними на той час ренесансно-бароковими елементами, за «тупиковою» схемою розташування. Від Італійської вулиці були входи для пасажирів 1-го та 2-го класів, а 3-й клас мав вхід з боку Старосінної площі. На площу виходили три арки головного фасаду в обрамленні колон[3]. У 1944 році, в ході Другої світової війни, будівля вокзалу була підірвана в останні дні окупації Одеси. Згодом було ухвалено рішення про відбудову нового вокзалу на місці зруйнованого. Новий вокзал був побудований в короткі терміни — з листопада 1950 по липень 1952 року за проєктом архітектора Леоніда Чуприна. 12 липня 1952 року вокзал введений в експлуатацію. Нова будівля повторює в цілому старий вокзал. У 1963—1973 роках господарство вокзалу переведене на електричну тягу. У 1983 році проведена централізація стрілок у технічному парку. У 1972 році станція електрифікована змінним струмом (~25кВ)[4]. Вокзал По розташуванню — вокзал тупикового типу та належить до категорії позакласних вокзалів. Вокзал має у своєму складі будівлю вокзального комплексу, комплекс технологічних приміщень багажного відділення, комплекс приміщень господарського призначення, 6 пасажирських платформ, 1 багажну платформу та платформу — накопичувач. Для обслуговування пасажирів на вокзалі функціонують 33 квиткові каси, у т. ч. 17 змішаних кас (попереднього та добового продажу), 8 кас сервісного центру, 8 кас продажу квитків у приміському сполученні. Квиткові каси забезпечують оформлення проїзних документів у далекому, міжнародному та приміському сполученнях. Для зручності обслуговування населення міста поза межами вокзального комплексу розташовані 2 квиткові каси за адресою: вул. Заболотного, 12[5]. У 2018 році вокзал станції Одеса-Головна увійшов у топ-10 найбільш завантажених вокзалів України, який обслужив 5,5 млн пасажирів у далекому сполученні (з них посадка — 2,8 млн пас./висадка — 2,7 млн пас.)[6]. У лютому 2019 році начальник залізничного вокзалу Олег Сироту був затриманий за вимагання грошей у підприємців[7]. 9 грудня 2021 року на залізничному вокзалі в Одесі розпочав роботу Туристично-інформаційний центр у рамках спільного проєкту ГС «Visit Ukraine» та Державного агентства розвитку туризму. Відтепер туристи та гості міста легше й оперативніше отримуватимуть довідкову інформацію та консультації щодо перебування в Одесі[8]. Пасажирське сполученняДо/від станції Одеса-Головна курсують пасажирські поїзди далекого сполучення:
Примітка: Зірочкою позначені поїзди сезонного курсування. З 30 березня 2018 року до Одеси призначений модернізований дизель-поїзд Д1М зі столиці Молдови. Відтепер дістатися з Кишинева до Одеси можна буде у вагонах з місцями для сидіння менш ніж за 4 години[9][10]. 28 серпня 2021 року з Одеси відправився пасажирський поїзд в Кишинів. Це єдиний міжнародний пасажирський поїзд на залізничному вокзалі Одеси. Він не курсував з березня 2020 року, коли його рух було призупинено через коронавірусну хворобу COVID-19. Поїзд повністю сформований з рухомого складу «Укрзалізниці» — це 4 пасажирських вагони локомотивної тяги з сидячими місцями. На електрифікованій ділянці від Одеси до прикордонної станції Кучурган поїзд веде електровоз серії ВЛ40 — це перероблена в самостійний локомотив секція двохсекційного електровоза серії ВЛ80. А від Кучургана до Кишинева по неелектрифікованій ділянці залізниці поїзд веде магістральний пасажирський тепловоз серії ТЕП70. Один такий тепловоз, ТЕП70-0057 спеціально для цього переведений з Південної залізниці на Одеську залізницю. Це перший випадок постійної роботи тепловозів цього типу на території Молдови[11]. 20 листопада 2021 року запущена нова модель приміських перевезень. Завдяки спільним зусиллям Укрзалізниці, Одеської обласної державної адміністрації та обласної ради на маршрут Одеса — Ізмаїл призначений «Дунайський експрес», який став стартом потужного розвитку системи приміських перевезень європейського зразка в Україні. На зазначеному маршруті почав курсувати сучасний дизель-поїзд виробництва Крюківського вагонобудівного заводу ДПКр-3. Час в дорозі поїзда № 7002/7001 Одеса — Ізмаїл близько 4,5 годин. На маршруті руху здійснює зупинки на станціях: Білгород-Дністровський, Кулевча, Сарата, Арциз, Главані, Дзинілор та Котлабух. У складі поїзда 3 вагони — 170 місць. Поїзд має сучасні елементи інтер'єру та екстер'єру й пристосований для перевезення маломобільних верств населення[12][13]. Вагони-автомобілевози курсують у складі наступних поїздів:[14] З 3 грудня 2021 року був змінений розклад руху поїзда «Дунайський експрес», в результаті чого була скасована зупинка на станції Котлабух при прямуванні з Ізмаїла о 06:00 та прибуття до Одеси о 10:12. Відправлення з Одеси — о 18:26 та прибуття до Ізмаїл — о 22:36, час в дорозі скоротився на 30 хвилин і складає — 4 год. 12 хв.
Примітка: Зірочкою позначений поїзди сезонного курсування. Приміські поїзди прямують до станцій: Вапнярка, Балта, Роздільна I, Білгород-Дністровський, Колосівка, Помічна. З 27 квітня 2022 року через руйнування підйомного мосту в Затоці через Дністровський лиман внаслідок ракетного удару російськими окупантами приміським електропоїздам, замість кінцевої станції Білгород-Дністровський, обмежений рух до станції Кароліна-Бугаз. Рух приміських електропоїздів на дільниці Кароліна-Бугаз — Білгород-Дністровський тимчасово припинений[15]. 15 травня 2023 року зі щоденною періодичністю курсування був призначений регіональний поїзд сполученням Одеса — Вінниця[16]. Проте, майже через півроку та через зменшення експлуатаційних витрат та зниження пасажиропотоку на маршруті з 2 грудня 2023 року скасований регіональний поїзд № 802 сполученням Одеса — Вінниця, а з 3 грудня 2023 року — поїзд № 801 сполученням Вінниця — Одеса. У листопаді 2023 року кількість рейсів поїзда була скорочена до 4-х на тиждень. Галерея
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Одеса-Головна
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
