Любашівка (станція)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Любашівка (значення).
Любашівка
Одеська дирекція
Одеська залізниця
станція
Розташування
Розташуваннясмт Любашівка
Координати47°50′48″ пн. ш. 30°16′01″ сх. д. / 47.84667° пн. ш. 30.26694° сх. д. / 47.84667; 30.26694
Структура
Лінія(ї)Борщі — Підгородна
Платформ2
Тип платформбічна та острівна
Колій5
Час роботицілодобово
Послуги
ТранспортніЗалізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро
СупутніАвтобус Таксі
Історія
Відкрито1868 (157 років)
Електрифіковано1990
Інша інформація
ВласникОдеська залізниця
ОператорУкрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)407200
Код Експрес-32208444
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Подільськ77 км
Слобідка79 км
Заплази12 км
Мапа
Мапа

Любаші́вка — вантажно-пасажирська залізнична станція Одеської дирекції Одеської залізниці.

Розташована в селищі міського типу Любашівка Подільського району Одеської області на лінії Побережжя — Підгородна між станціями Заплази (11 км) і Врадіївка (26 км).

Відстань залізницею до Подільська — 77 км, Слобідки — 79 км.

Є найближчою станцією для таких населених пунктів, як Криве Озеро, Троїцьке. Розташована між станцією Заплази (відстань — 12 км) і зупинним пунктом Сирове (13 км).

Історія

Станція збудована у 1868 році під час проведення однієї з перших залізниць у країні — Балта — Ольвіополь (зараз — місто Первомайськ)[1], у напрямку до Єлизаветграду (зараз — Кропивницький) і Кременчука. Керівником будівництва дороги був барон Унгерн-Штернберг. Залізниця створена на концесійних засадах, тоб то будувалася приватним концесіонером. Посаду начальника руху Одеської залізниці в 1870—1878 рр. займав Вітте С. Ю., в подальшому — прем'єр-міністр Росії. Очолював Одеську залізницю в той час Микола Матвійович Чихачев.

В середині 1880-х років XIX століття на станції знімав буфет і проживав разом з сім'єю Леонід Карпович Кузнецов, чий син, Степан Кузнецов, згодом став відомим артистом Малого театру.

На початку XX століття станція підпорядковувалася до суспільства Південно-Західних залізниць.

У 1906 році тут жандармом було вбито розбійника Іванченка, що втік із тюрми м. Ананьїв.

В 1910 році через станцію пройшло 2,5 млн пудів вантажів, з них — 1,5 млн пудів хліба.

Під час воєн в XX столітті вона неодноразово ставала об'єктом бойових дій.

У 1918—1919 роках тут точились бої між бронепотягами денікінців, махновців, петлюрівців та більшовиків.

В 1925 році на станції оброблено 1,461 млн пудів вантажів, з них — 364 тис. пудів хліба.

Під час Другої світової війни станція бомбардувалась. Колії під час окупації зазнавали атак партизанів — було знищено 13 вагонів майна ворога та 2 цистерни пального.

Будівля станції збереглась досі. Також існує ставок Водокачка, з якого заправляли водою паротяги.

Пасажирське сполучення

На станції зупиняються поїзди далекого та приміського сполучення:

Пасажирське сполучення

Приміське сполучення На станції зупиняються лише дві пари приміських електропоїздів на добу:

Послуги

  • Продаж квитків на всі пасажирські потяги.
  • Прийом та видача багажу.
  • Прийом та видача повагонних вантажів, що можуть зберігатися на відкритих майданчиках станцій.
  • Прийом та видача повагонних вантажів, що можуть зберігатися в закритих майданчиках.
  • Прийом та видача вантажів повагонними і невеликими частинами, що завантажувались цілими вагонами (в місцях незагального користування).

Примітки

  1. ↑ Ю. С. Линюк. Сторінки історії Одеської залізниці. Одеса, 2005

Посилання

Залізничний транспорт Це незавершена стаття про залізничний транспорт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.