Населення Чернігова

Населення Чернігова на початок 2016 становило 294,1 тис. осіб.

Станом на 1 березня 2015 на місто припадало 28,0 % населення Чернігівської області. На початку 2014 р. за чисельністю населення серед міст України Чернігів посідав 18 місце[1][2].

Історична динаміка

Демографічний розвиток Чернігова

Козацька доба

Історія Чернігова дає яскравий приклад значення політико-адміністративного фактору для життя міста. Після 1648 р., з часів Богдана Хмельницького, Чернігів став центром Чернігівського козацького полку, однак в економічному відношенні та за чисельністю населення значно відставав від кількох інших міст Сіверської землі (Ніжина, Конотопа, Глухова, Березни).

Більшість дослідників вважають, що в містах Лівобережної України у XVIII ст. проживала невелика кількість населення. Так, за підрахунками дослідників В. Кабузана і А. Перковського, жителі лівобережних міст (включаючи міста і містечка Чернігово-Сіверщини) в другий половині XVIII ст. становили 6,5 % усього населення. В. Голобуцький вважає, що у містах в цей період проживало 6,53 % усього населення. Г. Махнова дійшла висновку, що воно становило 6,36 % усього населення.[3]

У 1666 р. московські чиновники провели перший перепис жителів Чернігова. Вони зафіксували у місті 314 дворів міщан. Вважається, що на той час у кожному дворі мешкало 7 — 8 людей. Здійснивши приблизні підрахунки, можна припустити, що в місті проживало близько 2 — 2,5 тис. осіб міщанського стану. Цікаво, що в місті майже не було бідних людей — перепис зафіксував лише 12 дворів «убогих» міщан. Оскільки мета перепису полягала у встановленні кола осіб, які могли платити податки, то до нього не потрапили козаки, шляхта і духовенство. Вони були привілейованими прошарками населення і не оподатковувалися. Так само не рахували їхніх працівників і підданих чернігівських монастирів. Тому точні підрахунки всіх мешканців міста за цим переписом, як і за іншими, вже до кінця XVIII ст. неможливі. Можна лише припустити, що у 1666 р. населення Чернігова складало до 3 тисяч осіб.[4]

На основі матеріалів сповідних розписів 1739 р. Богоявленської, Вознесенської, Воскресенської, Михайло-Федорівської [Архівовано 7 листопада 2014 у Wayback Machine.], Покровської, Преображенської, Стрітенської, Хрестовоздвиженської, Катерининської церков Чернігова ми можемо визначити демографічну ситуацію міста в сер. XVIII ст.

У всіх церковних приходах Чернігова разом налічувалося 149 (27,7 %) сімей, що відносились до типу простих [Архівовано 7 листопада 2014 у Wayback Machine.] або нуклеарних [Архівовано 7 листопада 2014 у Wayback Machine.]. Кількість родичів в них коливалася від 3 до 5 чоловік. До розширених належало 58 (10,8 %) домогосподарств з середньою чисельністю по чоловік. Більшість у церковних приходах Чернігова складали мультифокальні [Архівовано 7 листопада 2014 у Wayback Machine.] або складні [Архівовано 7 листопада 2014 у Wayback Machine.] сім'ї, що утворювалися з кількох нуклеарних сімей або ядер. Їх налічувалося 302 (56,2 %).

Згідно з даними сповідальних книг, усього в церковних приходах міста Чернігова налічувалося 537 домогосподарств, де проживало 3302 мешканці.

Згідно з даними перепису дворів Чернігівського полку 1721 р., в місті зафіксовано 631 двір, у тому числі: козацької старшини — 18, священнослужителів — 19, міщанських — 141, козацьких — 245, бобильських — 178, шинкових — 30. Для визначення чисельності мешканців цифру житлових дворів (601) знову множимо на 6, 7 чи 8 і за такими розрахунками виходить, що населення Чернігова на 1721 р. становило від 3,5 до 4,5 тисячі чоловік, але знову ж таки не слід забувати про умовність і приблизність підрахунків.

За етнічним складом населення регіону було строкатим. Так, Шафонський відзначив, що міщани «грецький благочестивий закон сповідують, і весь спосіб життя і мову малоросійську вживають, і справжніми малоросіянами вважатись можуть». Це підтверджують і офіційні дані, за якими серед міських жителів було лише 50 росіян, а решта — українці. Правда, якщо додати солдат і офіцерів місцевого гарнізону, яких не зараховували до числа жителів, то кількість росіян збільшувалася приблизно на 500 чоловік.[5]

Населення Чернігова середини XVIII ст. було репрезентоване трьома основними групами: міським патриціатом [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.], міщанством й міськими низами, які були наділені відповідними правами та обов'язками. Вищу сходинку соціальної ієрархії представляв невеликий за чисельністю міський патриціат: впливові сім'ї, багатіїв, найзаможніші купці та власники ремісничих майстерень. Міщанство становили звичайні повноправні мешканці міст: середні та дрібні крамарі, ремісники, майстри, власники невеличких промислів і майстерень.[4]

Міське населення до кінця XVIII ст. майже не зростало, що було викликане погіршенням умов існування міщанського стану, епідеміями та стихійними лихами. З посиленням тиску російської влади і зменшенням привілеїв українських міст, перебування в міщанському стані ставало невигідним економічно, тому значна частина людей віддавала перевагу проживанню в приміських селах.

Новий час

Демографічний розвиток (тис.)[6]

1739	1801	1844	1897	1913	1926	1939	1959	1970	1979	1989	1995	2001	2006	2013	2016
3,3	4,0	12,0	27,7	35,0	34,4	68,6	89,6	158,9	238,1	296,3	314,0	305,0	299,6	296,1	294,1

На початок 2016 року чисельність населення Чернігова становила 294,1 тис. осіб.

В 2015 в місті народилося 2517 дітей. Переважна більшість жінок народили першу (55 %) та другу (37 %) дитину.

Частка малюків, народжених жінками, які не перебували в шлюбі, становила 17 %.

У 2015 у Чернігові померло 3467 осіб. Середній вік померлих — 70 років.

За 2015 рік в місті місті одружилися 2375 пар.[7]

Вікова структура

Середній вік населення Чернігова за переписом 2001 року становив 37,3 років. Середній вік чоловіків на 4,4 роки менше ніж у жінок (34,9 і 39,3 відповідно). У віці молодшому за працездатний знаходилося 49 625 осіб (16,3 %), у працездатному віці — 198 170 осіб (65,0 %), у віці старшому за працездатний — 56 758 осіб (18,6 %). За статтю у місті переважали жінки, яких налічувалося 162 339 осіб (53,2 %), тоді як чоловіків 142 655 (46,8 %). [8]

Станом на 1 січня 2014 року статево-віковий розподіл населення Чернігова був наступним:[9]

вік	чоловіки	жінки	обидві статі
0-14	18 966	17 967	36 933
15-64	100 764	112 731	213 495
65 і старше	13 391	26 031	39 422

Національний склад

Динаміка національного складу населення Чернігова за даними переписів, %

	1926[10]	1989[11]	2001[11]
українці	57,0	80,2	86,3
росіяни	16,4	15,8	10,6
білоруси	0,6	1,5	1,2
євреї	38,6	1,0	0,3

Згідно з опитуванням, проведеним Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 91 % населення міста, росіяни — 7 %[12].

Мовний склад

Динаміка рідної мови населення Чернігова за переписами, %

мова	1897[13]	1926[10]	1989[11]	2001[14]
українська	36,4	30,3	65,5	74,0
російська	28,8	42,9	33,1	24,5
єврейська	31,7	24,7	0,1

Українська мова є основною та єдиною офіційною мовою міста[15].

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 18 % населення міста, російською — 53 %, українською та російською в рівній мірі — 28 %[12].

Російська агресія проти України спровокувала у Чернігові нову хвилю українізації, дедалі більше містян вважають за краще розмовляти українською мовою[16][17]. Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 53 % населення міста, російською — 41 %[18].

18 липня 2023 року наказом начальника Чернігівської міської військової адміністрації у Чернігові затверджено «Правила забезпечення в місті Чернігів чистоти і порядку, додержання тиші в громадських місцях, на період дії правового режиму воєнного стану та ЗО днів після його припинення чи скасування». Серед них є пункти про заборону використовувати російську мову в зовнішній рекламі (7.1.1), на будь-яких вивісках та інформаційних табличках (7.28), а також заборона на публічне використання російськомовного культурного продукту (8.13)[19].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляв 71 % населення міста, російською — 55 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)[20].

Див. також

• Населення Чернігівської області
• Історія євреїв Чернігова

Примітки

1. Головне управління статистики у Чернігівській області. Населення та міграція (щомісячна інформація) [Архівовано 21 квітня 2016 у Wayback Machine.]
2. Динаміка чисельності населення адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 28 квітня 2015.
3. Кисіль І. Міщани в соціальній структурі населення міст Гетьманщини. (50 — 60 рр. XVIII ст.) // Пам'ять століть. — 2005. — № 3 — 4. — С. 232—238.
4. Леп'явко С. Чернігів. Історія міста. — К.: Темпора, 2012. — 432 с.
5. Яцура М. Чернігів. Короткий історичний нарис. — К.: Наукова думка, 1958. — 136 с.
6. Population Statistics [1] [Архівовано 25 жовтня 2018 у Wayback Machine.] World Gazetteer [2]
7. Демографія 2015-ого (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2016. Процитовано 7 квітня 2016.
8. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Чернігівська область^[недоступне посилання]
9. Розподіл постійного населення за статтю, окремими віковими групами та типом поселень. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 березня 2022.
10. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
11. Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 квітня 2015.
12. https://www.iri.org/wp-content/uploads/legacy/iri.org/ukraine_nationwide_municipal_survey_final.pdf
13. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Чернигов. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 28 квітня 2015.
14. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область^[недоступне посилання]
15. Про забезпечення функціонування української мови як державної. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
16. Чернігівці відмовляються від російської мови: історії тих, хто свідомо обрав українську (укр.). Суспільне. 3 липня 2022.
17. Чернігівці за рік після окупації пишаються переходом на українську мову і вже готуються до миру (укр.). ТСН.ua. 3 квітня 2023.
18. Восьме всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2023) – соціологічна група «Рейтинг»
19. Правила забезпечення в місті Чернігів чистоти і порядку, додержання тиші в громадських місцях, на період дії правового режиму воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (PDF) (укр.). Чернігівська міська військова адміністрація. 18 липня 2023.
20. Дев'яте всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2024) — соціологічна група «Рейтинг»

Посилання

• Сайт головного управління статистики у Чернігівській області [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.]