Нагородовичі

Нагородовичі
Транслітерація назви	Naharodavičy
Церква св. Миколая в Нагородовичах Церква св. Миколая в Нагородовичах
Основні дані
53°34′53.7″ пн. ш. 25°22′23.4″ сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Гродненська область
Район	Дятловський район
Рада	Жуківщинська
Населення	59 осіб
Часовий пояс	час у Білорусі
Телефонний код	+375-+375 1563
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	148 км
Нагородовичі
Нагородовичі Нагородовичі (Гродненська область)
Нагородовичі у Вікісховищі

Нагородовичі, Ногородовичі (у деяких джерелах — Новгородовичі, біл. Нагародавічы, пол. Nahorodowicze, Nohorodowicze) — село в Білорусі, у Дятловському районі Гродненської області.

Історія

Нагородовичі. Рисунок Вікентія Дмоховського, 1843 р.

У XVI—XVII століттях село було власністю родини Веляминів Рутських[1]. З 20 по 26 липня 1617 року в маєтку відбувся з'їзд настоятелів та деяких видатніших ченців п'яти унійних монастирів (Віленського, Битенського, Жировицького, Новогрудського і Мінського) під керівництвом Київського Митрополита Руської Унійної Церкви Йосифа Велямина Рутського[2]. В історію з'їзд увійшов під назвою Новгородовицька капітула або капітула в Новгородовичах 1617 року, на якій відбулося об'єднання (централізація) цих монастирів у Віленську Конґреґацію Святої Тройці — пізніша назва цього монашого згромадження — Чин святого Василія Великого.

В селі була дерев'яна церква, збудована ще митрополитом Рутським, яку перебудували в 1894 році. Інша пам'ятка — мурована кальвіністська церква в стилі італійського бароко, яка походила з XVI ст. Батько митрополита Рутського Фелікс (†1599) був кальвіністом, а сам Йосиф Велямин Рутський прийняв католицтво в східному обряді вже в дорослому віці. Частина церкви була перетворена на склад, а інша — на помешкання[1].

У 1635 році митрополит Йосиф Велямин Рутський продав Нагородовичі Булгакові, потім село було у власності Суринів, Тизенгауза і Ґлуховського, у XVIII ст. — генерала Моравського, одруженого з княжною Радзивіллівною, сестрою Кароля Станіслава Радзивілла. Коли через борги генерала маєток потрапив під ексдивізію, Нагородовичі купила старостова Ленська, а в 1820 році перепродала Дмоховським. У 1895 році власником села був художник Владислав Дмоховський^[lt][1].

Пам'ятки

Церква святого Миколая — пам'ятка народного дерев'яного зодчества. Розташована в центрі с. Нагородовичі. Побудована в другій половині XIX ст. Тризрубний храм складається з прямокутних в плані притвору, молитовної зали і п'ятигранної апсиди з бічною ризницею. Архітектурна виразність храму досягається засобами об'ємної композиції, її просторовим і ярусним наростанням до вертикальної домінанти — від низького притвору до високого центрального зрубу, і врешті, до паліганальної апсиди і низької ризниці[3][4].

Відомі люди

У Нагородовичах народився художник Вікентій Дмоховський (1807—1862) батько Владислава Дмоховського.

Примітки

1. Zdzięcioł (Дятлово) [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich… — S. 558.
2. О. Порфирій Підручний, ЧСВВ. Василіянський Чин від Берестейського З'єднання (1596) до 1743 року… — С. 117.
3. Shastouski, K. Нагародавічы | Царква Святога Мікалая — Каментарыі. Radzima.org. Процитовано 11 вересня 2016.
4. Ногородовичи. globus.tut.by. Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.

Джерела

• О. Порфирій Підручний, ЧСВВ. Василіянський Чин від Берестейського З'єднання (1596) до 1743 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата, Записки ЧСВВ, Секція І. — Том 48. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 96—182.
• Zdzięcioł (Дятлово) [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV: Worowo — Żyżyn.

Портал «Білорусь»