Вікентій Дмоховський
Вікентій Дмоховський (також Вінкентій, біл. Вікенцій Ігнатавіч Дмахоўскі, лит. Vincentas Dmachauskas, пол. Wincenty Dmochowski; 1807, маєток Нагородовичі, Слонімського повіту — 22 лютого 1862, Вільнюс) — художник, майстер історичного жанру. ЖиттєписПочаткову освіту здобув у Щучинському піарському колегіумі (за деякими даними, також навчався в Новогрудку). У 1826 вступив до Вільнюського університету на літературний факультет, одночасно брав уроки живопису в Яна Рустема. Приєднався до повстання (1830—1831), після поразки якого змушений був емігрувати до Пруссії. Коли в 1837 році царський уряд оголосив амністію, повернувся до Вільнюса. Відкрив майстерню, яка стала художньою школою, де вчилися багато відомих майстрів, в тому числі Гелена Скірмунт та ін. Часто відвідував родовий маєток Нагородовичі. У 1855—1858 жив в селі Брацянка біля Новогрудка[1]. Одружився із Саломією Орловською. У шлюбі мав сина Владислава, також художника. ТворчістьСучасники нараховували понад сотню пейзажів і жанрових картин Вікентія Дмоховского, якого називали «Клодом Лорреном віленських околиць». Творча спадщина художника зберігається в музеях Литви і Польщі. На замовлення Євстахія Тишкевича[be] в 1853 році написав серію видів руїн литовських замків. Серед них «Руїни замку в Ліді», «Руїни замку в Мідниках», «Руїни замку на Трокському озері», «Руїни замку в Гольшанах». Автор романтичних пейзажів «Батьківщина» («Двір в Нагородовичах», 1843), «Вулиця у Вільнюсі», «Будинок Міцкевича в Новогрудку», «Садиба в Тугановичах», «На нічліг», «Біля переправи», «Новогрудок», «Озеро Світязь». Серед живописних робіт також «Хрестоносці перед атакою на замок Пуня» (1837), «Єврейське весілля» (близько 1860-х)[2]. Здобув популярність як скульптор і сценограф. У 1850—1854 оформляв спектаклі у Вільнюському міському театрі («Галька» Станіслава Монюшка, «Італійка в Алжирі» Джоаккіно Россіні, «Фаворитка» Гаетано Доніцетті та ін.)[3]. Галерея
Примітки
Джерела
Посилання
|