|
Нагорода Джека Адамса
Нагорода Джека Адамса (англ. Jack Adams Award) — щорічна нагорода Національної хокейної ліги, яка вручається тренерові, який зробив найбільший внесок у розвиток команди.[1] Засновану у 1974 році нагороду вже отримали 29 чоловік. Переможець обирається шляхом голосування членів Асоціації журналістів НХЛ наприкінці регулярного сезону. Пет Бьорнс отримував трофей найбільше за всіх: 3 рази. ІсторіяНагороду названо на честь Джека Адамса, гравця «Торонто», «Ванкувера» та «Оттави», який має свій куток у Залі слави. Протягом багатьох років він був головним тренером та генеральним менеджером «Детройт Ред-Вінгс». Вперше був вручений наприкінці регулярного чемпіонату сезону 1973—1974. Жак Демерс єдиний тренер, який здобув нагороду два сезони поспіль. Четверо наставників вигравали цей трофей з двома різними командами. Жак Лемер, Пет Квін, та Скотті Боумен здобули Нагороду Джека Адамса двічі, у той час як Пет Бьорнс має три кубки. Команда, з якою найбільше вигравали нагороду є «Філадельфія Флайєрс» та «Детройт Ред-Вінгс» (по 4 перемоги). Тренери команд «Сент-Луїс Блюз» та «Фінікс Койотс» (включаючи часи «Вінніпег Джетс») ставали переможцями по три рази. Біл Барбер та Брюс Бодро єдині тренери, які вигравали трофей працюючи з командою після звільнення головних тренерів, що починали сезон. Барбер замінив Крейга Ремсі у сезоні 2000—2001, а Бодро став на позицію Ґлена Холла через місяць після початку сезону 2007—2008. У 2006 році переможець нагороди Лінді Раф випередив свого опонента, Пітера Лавіолетта, лише на один пункт, що є найближчими показниками за всю історію вручення нагороди.[2] Переможці    aКоманди, які завершили регулярний сезон з найкращими показниками у лізі (Кубок Президента почали вручати лише у 1986 році). бТренери, команди яких виграли Кубок Стенлі. вТренери, команди яких програли у фіналі Кубку Стенлі. Примітки
|
||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
