Могилівський повіт
Могилівський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Подільської губернії Російської імперії утворена в 1796 році. Повітовий центр — місто Могилів-Подільський. Повіт межував на заході з Ушицьким, північному заході Летичівським, північному сході Літинським і Вінницьким, сході Брацлавським і Ямпільським повітами Подільської губернії і з Бессарабською губернією на півдні. Загальна площа повіту становила 250 278 десятин (2 734 км²). СкладЗгідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 227 672 чоловік. З них 80,53 % — українці, 14,51 % — євреї, 2,8 % — росіяни, 1,87 % — поляки[1]. Усіх поселень у повіті (не рахуючи дрібних) було: 1 повітове місто, 1 заштатне (Бар), 8 містечок, 107 сільських поселень, 28 сіл, 14 селищ і 8 хуторів. Повіт поділявся на 14 волостей:
та міста:
Волості у 1921:[2] Броницька, Біляно-Шаргородська, Вендичанська, Вище-Ольчедаївська, Копайгородська, Кукавська, Кошаринецька, Лучинецька, Мар'янівська, Озаринецька, Снітківська, Хоньковецька, Чемерисо-Волоська, Шаргородська, Ялтушківська, Яришівська. У 1921 році створений Жмеринський повіт[3], до якого перейшли Копайгородська, Кошаринецька, Мар'янівська, Чемерисо-Волоська і Ялтушківська волості. Волості після поділу 1921:[4] Броницька, Біляно-Шаргородська, Вендичанська, Вище-Ольчедаївська, Кукавська, Лучинецька, Озаринецька, Снітківська, Хоньковецька, Шаргородська, Яришівська. НаселенняРозподіл населення в місті за мовою (перепис 1897 року)
Посилання
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia