Вищеольчедаїв
Вищеольчедаї́в — село в Україні, у Мурованокуриловецькій селищній громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 2236 осіб. ГеографіяСело розташоване за 21 км від центру громади та за 10 км від залізничної станції Котюжани. Через село протікає річка Лядова. ІсторіяУ селі збереглися залишки трипільського поселення та скіфське городище (VII—VI ст. до н. е.) Перша відома згадка про село належить до 1431 року. У XVI — на початку XVII ст. Ольчедаїв належав відомій магнатській родині Язловецьких гербу Абданк. Після вигасання цього роду по чоловічій лінії внаслідок бездітної смерті подільського воєводи Героніма Язловецького (1570—1607) маєтності роду були поділені 1616 р. — й Ольчедаїв потрапляє до подільської гілки родини Чурилів гербу Корчак, у другій половині XVII ст. як посаг переходить у власність родини Дзєржків (Dzierżek), де і знаходився близько двох століть. З 1793 року село перебувало у складі Російської імперії. З 1795 року с. Висший Ольчедаїв Могилівського повіту Подільської губернії (на карті Генерального штабу VIII.1917 року (М 1:84 000) село зафіксовано, як «Высшій Ольчедаевъ».) У останній третині XIX ст. маєтки Дзєржків були продані за борги з публічних торгів. У другій половині XIX ст. в селі було побудовано цукровий завод, а на протилежному березі мальовничої і стрімкої річки Лядова — садибу власника заводу Когана. У 1941—1944 рр. німецько-фашистські загарбники в селі розташували концентраційний табір для євреїв з Бессарабії та Буковини. На 1 вересня 1943 року німецько-фашистськими загарбниками та їх прибічниками зі сторони місцевого населення в таборі примусово утримувалось 24 єврея. У селі збереглися споруди цукроварного заводу, а також садиба його власника — Нафталі Когана. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Мурованокуриловецької селищної громади.[2] 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Мурованокуриловецького району, селище увійшло до складу Могилів-Подільського району.[3] НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Садиба цукрозаводчика Нафтана КоганаЖитловий будинок родини цукрозаводчика знаходився серед пейзажного парку, на підвищеному березі річки. У радянський період у садибі був дитячий садок. Збережені інтер'єри залів — одні з найкращих на Вінниччині: покої — в мавритансько-єврейських мотивах, в українському еклектичному стилі. Рішенням виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 14.02.1991 р. пам'ятка «Особняк цукрозаводчика» по вулиці Ковальського, 32 була взята на державний облік, як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний № 137-М). До 2011 року тут містився дитячий садок, проте трапилось займання горища. Пожежу швидко загасили, проте садок відновлено не було. Директор дитсадка намагається врятувати пам'ятку, однак чиновники не виділяють кошти, хоча пам'ятка — одна з небагатьох перлин Вінниччини. В 2023 році за рахунок меценатів розпочалася масштабна реставрація маєтку. Пам'ятки природи
ПостатіУродженці:
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|