Мисайлівка
Миса́йлівка — село в Україні, у Обухівському районі Київської області. Населення становить 1993 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мисайлівська сільська рада, якій підпорядковані села Мисайлівка та Чайки.[2] Населення1790 року в селі було 100 садиб, у яких мешкали 1158 осіб.[3] Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Богуславської волості Канівського повіту Київської губернії мешкало 2188 осіб, налічувалось 293 дворових господарства, існували православна церква та 3 постоялих будинки.[4] За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3347 осіб (1626 чоловічої статі та 1721 — жіночої), з яких 3322 — православної віри[5]. НазваНазва села Мисайлівка, за переказами[6], походить від власного імені першого поселенця Мисая, який заснував поселення наприкінці XVII століття у мальовничій долині із струмком. Ця місцевість нині називається Рогозяна.[3] ІсторіяСело засновано за часів Ярослава Мудрого, який будував оборонні поселення над Россю у 1032 році. Вченими-археологами на території села виявлено 2 городища і 2 кургани часів Київської Русі.[7] На Генеральній карті капітана Гильома Левассер-де-Боплана 1648 року зазначений населений пункт (Miklelowka) Міклеловка, дислокованого на місці розташування Мисайлівки. Ймовірно так називалось одне з городищ Київської Русі, відкритих на території села. Історія села пов'язана з діяльність Богуславського полку, заснованого козацьким полковником Самійлом Самусем, наказним гетьманом Правобережної України, який в 1688 році сформував в Богуславі і навколишніх селах 6 козацьких сотень в основному з місцевих селян. 1705 року в Мисайлівці була споруджена церква Преображення Господнього, а 1740 року — оновлена.[8] Ось як пише про священиків церкви Преображення Господнього відомий краєзнавець Леонтій Похилевич у своїй книзі «Сказання о населённых местностях Киевской губернии», виданій у 1864 році, пише: «Священник Елиферий Филиппович, хотя посвящен по презенте старосты Богуславского, но пользовался землями, купленными на свой счет. Его приемник Даниил Грушецкий посвящен 7 июня 1773 года в Переяславе, с твердостию уклонялся от унии, но по настояниям местных властей и старостины Богуславской, грозившей выслать его из Мисайловки, принял унию только в 1780 году».[3] У 1844 році місцевими жителями на кам'яному фундаменті був збудований новий храм «с небольшим пособием от владельческой экономии». Новий Свято-Преображенський храм стояв в досить незручному місці: між ярами, на високому пагорбі та мав дзвіницю. Лаврентій Похилевич про нього писав: «колокольня при ней старая, но крепкая. Церковь с колокольней стоят на глиняном утесе, со всех сторон окруженном оврагами; земли имеет 47 десятин». Храм був зарахований до 4-го класу та проіснував до 1926 року, коли його пограбували та спалили. Нині на цьому місці стоять чотири стовпи, а посередині камінь, наднис на якому вказує, що там раніше стояв храм Преображення Господнього.[3] В 1929 році відбулися збори комнезамівців, на яких була оголошена лінія на колективізацію та виселення з села вісімдесяти куркульських сімей. В селі були створені колгоспи — імені Сталіна, «Жовтень», «Надія» (голова Шнуренко). У 1931 році відбувся вивіз зернових і продовольчих фондів хлібною валкою. Попри це, село Мисайлівка — серед найзлісніших зривників хлібозаготівель і занесене на «чорну дошку». В постанові правління РКС 1932 року пропонувалось: "В зв'язку з тим, що колгосп ім. Сталіна с. Мисайлівки гальмує виконання пляну хлібозаготівлі і продовжує йти на поводі у куркулів, вважати за неможливе, щоб цей колгосп далі носив ім'я тов. Сталіна, надати цьому колгоспу назву «колгосп ч. 2». У 1930 році за спротив колективізації були засуджені до 3-х років заслання одноосібники Ф. С. Іванченко (нар. 1875); Я. С. Іванченко (нар. 1884); Дорогань М. С. (нар. 1892); Т. Я. Калич (нар. 1887) та Піддячий А. П. (нар. 1874). У 1932 році місцевий мешканець Педченко М. Ф. (нар. 1887), був засуджений до 3-х років позбавлення волі. За свідченнями очевидців, Голодомор 1932—1933 років забрав життя 230 мешканців села, серед них 88 дітей. 117 мешканців села, постраждалих від Голодомору, нині мешкають у Мисайлівці. Пам'ять жертв Голодомору с. Мисайлівки увічнена двома пам'ятними знаками, які були встановлені у 1991 році за ініціативою Духана І. С. Мартиролог жителів села Мисайлівки — жертв Голодомору 1932—1933 років укладено за свідченнями очевидців Андрущенко О. Ф. (нар. 1923), записаними у 2008 році директором місцевої школи Підлужньою Т. Г.; Іванченко У. С. (нар. 1924), записаними у 2008 році ученицею місцевої школи Космач Я.; Петренко Н. А., записаними у 1993 році.[9] В період тимчасової німецько-нацистської окупації (1941—43) діяв партизанський загін. Мужньо боролась проти ворога жителька Мисайлівки М. К. Гризун, яку в народі назвали Марусею Богуславкою. За мужність і відвагу, виявлені у Другій світовій війні, 382 місцевих жителів нагороджено орденами й медалями СРСР. У селі розміщувалася центральна садиба колгоспу з 3911 га сільськогосподарських угідь. Напрямок господарства був зерново-буряковий і допоміжне м'ясо-молочне тваринництво. За трудові досягнення 7 передовиків виробництва нагороджено орденами й медалями. Колгосп ліквідовано, земля розпайована між працівниками колгоспу. У 2000 році за фінансовою допомогою Григорія Івановича Бондаренка, стараннями настоятеля отця Георгія Шетели та сільського голови Михайла Андрійовича Совенка в центрі села почали будувати новий храм. У 2003 році будівництво було закінчене та 21 червня того ж року храм був освячений єпископом Білоцерківським і Богуславським Серафимом (Залізницьким). У 2004 році освятили розпис храму. Церква розташована в центрі села, на відстані одного кілометра від старого місця.[3] Галерея
Відомі особи
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_01.jpg)
_01.jpg)
_03.jpg)
_01.jpg)
_(1852).png)
Portal di Ensiklopedia Dunia
