Назва міста, швидше за все, походить від назви однойменної річки Куса. Пояснення гідроніми «Куса» зазвичай дається з башкирської мови: «күсеү - кочувати, переходити з місця на місце», тобто по цій річці зручно кочувати. Але фахівцями така версія вважається не дуже переконливою.
Можливі й іранські коріння слова: «куча - селище», так як в деяких башкирських діалектах «ч» замінюється на «с». Топонім Куяа (Куса) зустрічається в Башкортостані[1].
Географія
Знаходиться в місці злиття річок Куса і Ай за 180 км від Челябінська. Був пов'язане залізничним сполученням з Транссибірською магістраллю по гілці Бердяуш - Дружиніно, але єдиний приміський поїзд був скасований у вересні 2012 року.
Історія
У 1778 році, біля злиття річок Куса і Ай, у період розвитку гірничозаводської промисловості на Південному Уралі був заснований «Кусинський чавуноплавильний і залізоробний завод». Первісною продукцією заводу були метали, найпростіші знаряддя праці, приладдя для сільського господарства і заводського будівництва - скоби, гаки, засуви, обручі, сокири, полози тощо. Сюди з Златоусту переселили 50 кріпаків селян. Під керівництвом майстрів вони почали будувати селище і дерев'яну греблю через р. Кусу. Цей рік і прийнято вважати роком заснування міста Куса. Протягом дев'ятнадцятого сторіччя завод виготовляв чавун, боєприпаси, тонкостінне посудне лиття, гарнітуру для побутових печей. Художнє литво заводу відрізнялося нагородами на всесвітніх виставках у Копенгагені, Чикаго, Стокгольмі (срібна медаль в 1897 р), Парижі, Глазго, Льєжі, Мілані (золота медаль в 1906 р) і Санкт-Петербурзі. Донині кусинці конкурують з каслинцями, які спеціалізуються на чавунному лиття, у тому числі і художньому. Є музей художнього лиття.