Картали

місто Картали
рос. Карталы
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Челябінська область
Муніципальний район	Карталинський район
Код ЗКАТУ:	75418000000
Код ЗКТМО:	75623101001
Основні дані
Час заснування	1810
Статус міста	1944
Населення	▼ 28 757 (2014)
Площа	86,13 км²
Поштові індекси	457359
Телефонний код	+7 35133
Географічні координати:	53°03′ пн. ш. 60°39′ сх. д.
Часовий пояс	UTC+5
Висота над рівнем моря	300 м
Вебсторінка	kartaly.ru
Мапа
Картали Картали
Картали у Вікісховищі

Картали — місто в Челябінській області, адміністративний центр Карталинського району. Населення — близько 26 тисяч осіб (2024). Великий транспортний вузол, центр великого сільськогосподарського району.

Географія

Місто розташоване за 316 км на південь від Челябінська, за 169 км від Магнітогорська, за 190 км від Троїцька, за 376 км від Костаная і за 1850 км від Москви.

Клімат

• Середньорічна температура повітря — 3,3 °C
• Відносна вологість повітря — 66,1 %
• Середня швидкість вітру — 4,2 м/с

Історія

Селище Картали виникло в 1914—1915 роки на місці селища Полтавський в ході будівництва Троїцько-Орської залізниці. З 17 квітня 1944 року — місто, з 1963 року — місто обласного підпорядкування, районний центр.

Місто розташоване на місці козацького селища Полтавський (пізніше — село Полтавка, адміністративний центр Полтавського району). Козацьке селище Полтавський, як і його сусіди — Бреди і Варна, було засноване в 1843 році, коли за указом царського уряду почалося заселення та освоєння так званого Новолінейного району, утвореного між річкою Урал на заході і новою оборонною лінією, прокладеною від Орської фортеці до редуту Березовський на схід. Знаходилося це селище на узліссі Джабик-Карагайского бору, далеко від доріг.

1917 вважається роком народження залізничної станції Картали. У ті роки населений пункт складався з невеликих острівців: станція Картали з трьома залізничними коліями і вісьмома будиночками, скопище землянок навколо чотирьох шахт, кам'яновугільний рудник «Піонер» і козацьке селище Полтавка. Між цими острівцями вилася лінія залізниці.

Саме наявність вугілля в даному районі і зумовило будівництво залізниці. Великий внесок у розвідку вугілля вніс в 70-ті роки XIX століття молодий Олександр Петрович Карпінський, перший виборний президент Російської Академії наук, президент АН СРСР.

Залізничне будівництво, що почалося в 1926 року, з невеликими перервами тривало майже до початку 70-х років. Навіть у війну йшло розширення станції Картали. В 1929 році була прокладена гілка до Магнітогорську, а роком пізніше добудована лінія до Орська.

До 1933 року станція Картали перетворилася на великий залізничний вузол. Перед самою війною було відкрито робочий рух на лінії Картали — Акмолинськ.

Тридцяті роки — це бурхливе зростання селища. Крім залізничного транспорту набула розвитку місцева промисловість, обслуговуюча сільське господарство району, заробив рудник по видобутку хромистого залізняку.

У роки Великої Вітчизняної війни Карталинского залізничники забезпечували безперебійну роботу Магнітогорського металургійного комбінату. Залізничники, вуглярі, гірники хромистого рудника, працівники місцевої промисловості працею своїм наближали перемогу.

У квітні 1944 року робітниче селище Картали було перетворене в місто.

Старий герб (1999—2002)

У післявоєнні роки місто залізничників продовжував зростати і розвиватися. З'явилися і запрацювали нові підприємства: завод по ремонту тракторів К-700, ретранслятор телепередач, килимова фабрика (килими ручної роботи були відзначені на Всесвітній виставці в Брюсселі в 1957 році). Із Середньої Азії, а потім з півночі Тюменської області в місто прийшов природний газ. У 60-70-80-роки в місті високими темпами йшло будівництво житла, доріг, вулиць і дворів. Йшла газифікація будинків приватного сектора.

1 листопада 1968 року, у районі міста було створено 59-а («техасько-далласька») ракетна дивізія Оренбурзької ракетної армії. На бойовому чергуванні стояли сім полків. 1-й полк мав на озброєнні 10 шахтних пускових установок (ШПУ), решта — по 6. До початку 80-х років XX століття дивізія була озброєна моноблоковими міжконтинентальними ракетами Р-36. У 1982 р була закінчена модернізація останнього полку, що включала поглиблення і переобладнання ШПУ, будівництво нових, значно більш захищених командних пунктів, і переозброєння на ракети Р-36М (за класифікацією НАТО — СС-18 «Сатана») з 10-ю термоядерними зарядами індивідуального наведення кожна. Концентрація мощі була настільки велика, що найперший в епоху перебудови «Телеміст» з американцями, показав, що Картали у американців на слуху. Фільм «Миротворець» заснований на фактах про військову базу Картали. В 2005 році шахти були підірвані.

Населення

Чисельність населення

1939[1]	1959[2]	1967[1]	1970[3]	1979[4]	1989[5]	1992[1]
13 700	↗33 917	↗40 000	↗42 801	↘38 905	↘37 132	↘36 900
1996[1]	1998[1]	2000[1]	2001[1]	2002[6]	2003[1]	2005[1]
↘30 400	↗30 500	↘30 400	↘30 300	↘29 908	↘29 900	↘26 900
2006[1]	2007[1]	2008[1]	2009[7]	2010[8]	2011[9]	2012[10]
↗29 400	↘28 900	↘28 800	↘28 651	↗29 131	↘29 095	↘28 875
2013[11]	2014[12]	2015[13]	2016[14]	2017[15]
↘28 763	↘28 757	↘28 703	↘28 697	↘28 577

10 000

20 000

30 000

40 000

50 000

1939

1989

2001

2007

2012

2017

Економіка

Економіка міста будується в першу чергу на вузлі ПУЗ, так як є містоутворюючим підприємством міста. Безліч підприємств залізничного господарства. У місті є «Карталинський елеватор», який випускає хлібобулочну продукцію. Підприємства легкої промисловості і торгівлі, щебеневий завод ТОВ «Будівельний камінь», ЗАТ «Михеєвський ГЗК» (гірничо-збагачувальний комбінат в Варненським МР). Йде будівництво заводу «Мікромрамор», Будівництво нового заводу з видобутку будівельного щебеню в Полтавському поселенні. Ведеться розробка та ліцензування компаній на видобуток і переробку корисних копалин на території Карталинського району.

Постаті

• Бровінський Андрій Анатолійович (1974-2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки

1. Народная энциклопедия «Мой город». Карталы (рос.)
2. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
3. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
4. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
5. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
6. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
7. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
8. Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014. (рос.)
9. Численность постоянного населения Челябинской области в разрезе муниципальных образований на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014. (рос.)
10. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014. (рос.)
11. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
12. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
13. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
14. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
15. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.