Хоча на оправі Крехівського Апостола й витіснено дату 1581 року, але все ж невідома точна дата написання книги, оскільки вчені припускають що оправу було взято з іншого видання, й що сам переклад був написаний до 1581 року, у 2-гій половині XVI століття.[4][1][3]
Віднайдення
Крехівський Апостол (КА) виявив і подав про неї відомості Йосиф Боцян у 1925 році у Крехівському монастирі на Львівщині.[5] Згодом у Варшаві у 1930 році два українські мовознавці проаналізували мову КА: спочатку Василь Лев у своїй статті Apostol Krechowski у 14 томі Prace Filologiczne,[6] трохи згодом у тому ж році й Іван Огієнко у окремій двотомній книзі Українська літературна мова XVI ст. і український Крехівський Апостол присвяченій КА.[7]
Мова пам'ятки — це жива українська народна мова того часу з рисами північного і частково південно-західного наріч[1], якою розмовляла інтелігенція, духовенство та міщанство у староукраїнський період.[2] У пам'ятці присутні також елементи
церковнослов'янської, польської, грецької та інших мов (животъ, кганокь, в моцы, псалмовъ, евнухъ та інші).[1] Крехівський Апостол, перекладений тогочасною живою українською мовою, має важливе значення для історії вивчення української мови.[2]
На думку Миколи Вербового, проста мова Крехівського Апостола має «білоруську мовну основу», але цей висновок ще потребує перевірки отриманих результатів «залучивши до розгляду ще й інші фонетичні, морфологічні та лексичні явища з мови пам'ятки»[8].