|
Краснокутський район (Харківська область)
Красноку́тський райо́н — колишній район у північно-західній частині Харківської області. Створений — 1923 року. Площа — 1040,8 км², водні ресурси — 1085,7 га. Населення — 31,354 тисяч осіб (станом на 1 грудня 2004 року). Адміністративний центр — селище Краснокутськ. На півночі район межував з Охтирським районом Сумської області, на заході — з Чутівським та Котелевським районами Полтавської області. На півдні — з Коломацьким, на сході — з Богодухівським районом Харківської області. Ліквідований — у 2020 році. Територія району увійшла до Богодухівського району. КліматКлімат Краснокутського району помірно континентальний. Зима починається в середині листопада. І тоді переважає хмарна погода, відносна вологість збільшується до 80-90 %. Сніговий покрив зберігається в середньому 100–110 днів. Взимку випадає близько 20-25 відсотків річної кількості опадів, переважно — сніг. Зима з частими відлигами, інколи настільки інтенсивними, що поверхня землі залишається взагалі без снігу. Найхолодніший місяць — січень. Його абсолютний мінімум — 40 °C. Весна починається в останніх числах березня. У квітні можливе пониження нічної температури до — 10-15 °С. Бувають снігопади. Весна часто затяжна і супроводжується поверненням холоду. Літо починається всередині травня. Воно тепле, помірне, інколи — жарке, з невеликими опадами. Найтепліший місяць — липень. Максимальна температура +39 °C. ІсторіяУ давні часи по території району проходив відомий Муравський шлях, по якому татари переганяли полонених людей на південь, у Кафу. Центр району — селище Краснокутськ — одне з найстаріших населених пунктів Слобідської України. Перша згадка про тоді ще Красний Кут відноситься до середини XVII століття. Красний Кут означає «мальовничий куток», «прекрасна сторона». Він був заснований, як один з опорних пунктів захисту кордонів Російської імперії від нападів татар. У 1651 році, після битви під Берестечком, група переселенців з Задніпрянщини й козаки Корсунського полку оселилися під захистом лісів на пагорбах вздовж річки Мерла. Ця дата вважається датою заснування Краснокутська. Козаки Краснокутської сотні брали участь у походах 1687 і 1689 років проти кримських татар, а в 1695-96 роках — в Азовських походах російського царя Петра І. У 1709 році по річці Мерла проходила бойова лінія шведських і російських військ. Неподалік від Краснокутська (поблизу села Городнє) відбулась битва росіян зі шведами. Після ліквідації полкового розмежування Слобожанщини Краснокутськ став центром Краснокутського комісарства Ахтирської провінції Слобідсько-Української губернії. У 1773 році в селищі налічувалися 4134 мешканця, в тому числі 3741 військовий обиватель, 170 підданих. Понад 200 осіб належало до привілейованих станів (військові, військові у відставці, колишня козацька старшина та інші)[1]. Після створення у 1780 році Харківського намісництва Краснокутськ був центром повіту. У 1796 році він став позаштатним містом Богодуховського повіту Слобідсько-Української (з 1835 року — Харківської) губернії. 21 вересня 1781 року сенат Російської імперії затвердив герб Краснокутська, на зеленому полі якого зображено ріг достатку з плодами і квітами та Меркуріїв жезл, що символізував торгівлю і процвітання, а на срібному — сім черешень, що означали садівництво, бо основним заняттям жителів Краснокутська було саме садівництво та сільське господарство.  У пореформений період, особливо наприкінці XIX століття, навколо Краснокутська виникло кілька великих економій капіталістичного типу, провідною культурою в яких були цукрові буряки. Краснокутський район був створений у серпні 1923 року відповідно до адміністративно-територіального поділу із Краснокутської, Козіївської, Пархомівської, Качалівської і Мурафської волостей. У повоєнні роки до його складу увійшли села Колонтаїв, Любівка, Костянтинівка, Котелевка, Слобідка, Каплунівка, Рябоконеве та інші населені пункти. Друга світова війнаУ Другу світову війну майже 9500 мешканців району пішло на фронт. Серед них — старший лейтенант А. Прокопенко, удостоєний 6 урядових нагород; стрілець-автоматник, кавалер ордена Слави II і III ступеня В. Безкоровайний та багато інших. 7400 з них — не повернулися додому. Краснокутський район першим в області був захоплений німцями. У вересні 1941 року на його території розгорнулися жорстокі бої. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська залишили район і 9 жовтня 1941 року його окупували німці. Воювати з ними продовжили місцеві партизани. Формуванням бойових груп і загонів керував секретар райкому партії О. Корабельщиков і старий партизан С. Соболь[2]. Було розроблено план дій партизанських загонів у Костянтинівці, Мурафі, Краснокутську та Козіївці. У Краснокутську також діяла підпільна група. Її члени записували і розповсюджували повідомлення Радінформбюро, писали і розклеювали листівки, в яких закликали населення до боротьби[2]. Німці повісили і розстріляли багатьох активістів, підпільників та учасників партизанського руху. Донька Петра Наливайка згадувала:
Район був в окупації 23 місяці. Від німців його звільнили 10 жовтня 1943 року війська 90-ї гвардійської стрілецької дивізії і 20-го гвардійського корпусу в ході Бєлгородсько-Харківської операції. У визволенні району також брала участь 71-ша стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Никифора Замировського, яку підтримував 680-й протитанковий артилерійський полк. Велику мужність і відвагу проявили бійці 5 батареї цього полку і особливо сержант Олексій Майоров та рядовий Іван Нестеров (обидва героїчно загинули 20 серпня 1943 року в бою під селом Степанівка, посмертно удостоєні звання Героя Радянського Союзу). Вибори 201425 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Краснокутського району було створено 30 виборчих дільниць. Явка на виборах склала — 53,32% (проголосували 12 112 із 22 715 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 46,24% (5 601 виборців); Михайло Добкін — 14,56% (1 763 виборців), Юлія Тимошенко — 12,38% (1 500 виборців), Олег Ляшко — 7,85% (951 виборців), Сергій Тігіпко — 4,66% (564 виборців), Анатолій Гриценко — 4,31% (522 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,56%.[3] Ліквідація району19 липня 2020 року Краснокутський район увійшов до складу Богодухівського району згідно Постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року в рамках Адміністративно-територіальної реформи в Україні[4]. Адміністративний поділРайон адміністративно-територіально поділявся на 2 селищні ради та 11 сільських рад, які об'єднували 66 населених пунктів (2 смт та 64 сільські населені пункти) та підпорядковувалися Краснокутській районній раді[5]. Місцеві ради:
ЕкономікаКраснокутський район відносився до районів аграрного типу, спеціалізувався на виробництві сільськогосподарської продукції. Площа сільськогосподарських угідь (по всіх товаровиробниках, включаючи підсобні господарства) — 75 158 га. Із них:
Сільськогосподарських підприємств в районі було 31, а фермерських господарств — 64. У структурі сільськогосподарського виробництва на рослинництво припадало 89,9 %, на тваринництво — 10,1 %. Основний напрямок виробництва у рослинництві був вирощування зернових і технічних культур. Основні напрямки виробництва у тваринництві:
Промислових підприємств в районі було 5 (на самостійному балансі, без підприємств малого бізнесу):
НаселенняНаціональний склад
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[6]:
Чоловіків — 14 605 осіб (або 45,2 % від загальної чисельності). Жінок — 17 706 осіб (або 54,8 % від загальної чисельності). В районі мешкало 10 375 пенсіонерів (або 33 % наявного населення), з них:
Щільність населення по району була 30,1 осіб на 1 км². Рівень народжуваності (на 1 тис. населення) — 8,9 осіб. Рівень смертності (на 1 тис. населення) — 25 осіб. Соціальна сфераОсвітаВ районі працювало 23 навчальних заклади, в тому числі:
А також:
МедицинаВ Краснокутському районі було 33 медичні установи, у тому числі:
КультураВ Краснокутському районі було 56 закладів культури.
На території району діяло 5 релігійних громад:
На території району було встановлено 3 пам'ятники Леніну і 40 пам'ятників радянським воїнам, загиблим на фронтах Другої світової війни. В районному центрі — споруджений Меморіал Слави з вічним вогнем та встановлений на постамент літак (у 1981 році) — на 50-ліття першого випуску курсантів колишнього Краснокутського авіаційного технікуму. У 2001 році в центрі Краснокутська було встановлено пам'ятний знак засновнику селища, полковнику козацького Корсунського полку Івану Штепі. Туризм
Персоналії району Народилися
Проживали
Селища-побратими10 липня 2010 року керівництво Краснокутського району і селища Партеніт (Крим) підписали угоду про співпрацю між регіонами[8]. Сторони домовилися про культурні і освітні обміни, працевлаштування жителів Краснокутського району під час туристичного сезону в Криму і спортивні змагання. Див. також
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Краснокутський район (Харківська область)
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
