Краківське воєводство (до 1795)
Кра́ківське воєво́дство (лат. Palatinatus Cracoviensis, пол. Województwo krakowskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало з 14 століття до 1795 року. Створене на основі земель Краківського князівства. Входило до складу Малопольської провінції. Належало до регіону Малопольща. Розташовувалося в південно-західній частині Речі Посполитої, на південному заході Малопольщі. Головне місто — Краків. Очолювалося краківськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у містечку Новий Корчин. Мало представництво із 4 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 8 повітів. Станом на 1791 рік площа воєводства становила 19 028,36 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало 249 238 осіб. Ліквідоване 1795 року під час третього поділу Речі Посполитої. Територія воєводства розділена між провінцією Нова Сілезія королівства Пруссія та краєм Західна Галичина Австрійської монархії. Повіти
СенаториПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia