Ленчицьке воєводство
52°03′34″ пн. ш. 19°12′04″ сх. д. / 52.0595° пн. ш. 19.2011° сх. д. Ленчи́цьке воєво́дство (лат. Palatinatus Lanciciensis, пол. Województwo łęczyckie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 1339—1793 роках. Створене на основі земель Ленчицького князівства. Входило до складу Великопольської провінції. Належало до регіону Великопольща. Розташовувалося в західній частині Речі Посполитої, на півдні Великопольщі. Головне місто — Ленчиця. Очолювалося ленчицькими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Ленчиці. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 3 повітів. Станом на 1791 рік площа воєводства становила 4378,22 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало 80 731 осіб. Ліквідоване 1793 року під час другого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу провінції Західна Пруссія королівства Пруссія. ПовітиДив. такожПримітки
Джерела
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ленчицьке воєводство |