|
Західна Галичина
Нова Галичина або Західна Галичина (пол. Nowa Galicja або Galicja Zachodnia, нім. Neu-Galizien або West-Galizien) — адміністративний край в імперії Габсбургів, що існував в 1795–1809 роках. Центр — Люблін, з 1797 року — Краків. Межував із Новою Східною Пруссією на півночі, Південною Пруссією, Новою Сілезією і Сілезією — на заході, Королівством Галичини та Володимирії — на півдні, та з Російською Імперією — на сході. ІсторіяУтворена після третього поділу Речі Посполитої (1795) з етнічних польських земель та українських Холмщини, Белзької землі й для обґрунтування приналежності Габсбургам названа Новою чи Західною Галичиною, чиїми титулярними королями вони були з XVI ст. 1803 року край увійшов до складу Королівства Галичини та Володимирії, де мав певну автономію. Існував до поразки австрійців у франко-російсько-австрійській війні (1809), після якої край увійшов до складу Варшавського герцогства (за Шенбруннським миром). Після 1815 року територію Західної Галичини було розділено між Королівством Польським і Вільним містом Краків.
Адміністративний поділУ 1795–1803 роках розділена на 12 циркулів:
У 1803-1809 роках була розділена на 6 циркулів:
Цивільний кодексДо введення австрійського Цивільного кодексу (1811) у Західній Галичині у 1796–1811 роках існував власний цивільний кодекс. Це був перший випадок кодифікації цивільного (приватного) права у Європі — ще до Кодексу Наполеона[1]. Див. такожПримітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
