Шенбруннський мир

Шенбруннський мир
Тип	мирна угода
Підписано	14 жовтня 1809
Місце	Шенбрунн Мошонмадяровар
Сторони	Клемент Венцель фон Меттерніх, Жан Батист Номпер де Шампаньї^d, Австрійська імперія і Перша французька імперія
Медіафайли у Вікісховищі

Шенбруннська мирна угода (фр. Traité de Schönbrunn; нім. Friede von Schönbrunn) була укладена 14 жовтня 1809 року в Шенбруннському палаці у Відні.[1] Її підписали Французька імперія та Австрійська імперія завершивши, тим самим, існування п'ятої коаліції.[2]

За цією угодою Австрія втратила вихід до Адріатичного моря. Також Австрія зобов'язалась передати Франції частину Каринтії й Хорватії. Франція отримала графство Гьорц (Горіца), Істрію з Трієстом, Крайну, Фіуме (сучасна Рієка). У подальшому Наполеон I утворить з них Іллірійські провінції. До герцоґства Варшавського переходила Західна Галіція, Баварії — Тироль та Зальцбурзька область, Росії — Тарнопольський округ (край) (як компенсація за її участь у війні на боці Франції).

Загалом Австрія втратила 3 500 000 населення (з 21 100 000 підданих) та приблизно 100 000 км² своєї території (з первинних 700 000 км²). Австрія зобов'язувалась виплатити Франції 85 млн франків, скоротити свою армію до 150 000 солдат[3] та розірвати відношення з Великою Британією, долучившись до континентальної блокади проти неї. За Шенбруннською мирною угодою Наполеон I гарантував цілісність володінь, що залишились у Австрії. Австрія ж фактично перетворилась на залежну від Франції державу.

Угоду було юридично скасовано рішенням Віденського конгресу (1814—1815 рр.)

Розподіл Галицьких земель

Делегати Росії не брали участі в підготовці договору, однак договір укладено і від імені Росії, яка значилася серед союзників Франції поряд з малими рейнськими князівствами. За параграфом 5 ст. 3 австрійський імператор віддав Росії «територію у найсхіднішій частині Старої (Східної) Галичини з 400-тисячним населенням», крім м. Броди. С.Голіцин розглядав придбання Росії вигідними у військовому плані — кордони проходять ріками Дністер і Стир (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Проте посол в Парижі князь О.Куракін оцінював їх негативно — «ми не отримали Броди, а це місто, завдяки своїй транзитній торгівлі, одне тільки й могло мати для нас якесь значення в цьому районі, оскільки було безповоротно вирішено, що Львів не може відійти до нас; вся ж інша частина Східної Галичини, котра простягається до Буковини, має лише жалюгідні поселення, бідні та поза участю в (транзитній) торгівлі». Основна частина Галичини, за умовами договору, було приєднано до герцогства Варшавського.

Примітки

1. Шенбруннський мир 1809. Архів оригіналу за 24 травня 2005. Процитовано 24 травня 2005. [Архівовано 2005-05-24 у Wayback Machine.]
2. Війна п'ятої коаліції (1809). Архів оригіналу за 22 березня 2007. Процитовано 22 грудня 2010.
3. австрійці не виконали своєї обіцянки щодо скорочення армії

Див. також

• Війна п'ятої коаліції

Джерела та література

• Р.Г. Симоненко. Віденський мирний договір 1809 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Т. О. Кулініч. Шенбруннський мир 1809 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.