Костянтин Яцек Любомирський

Костянтин Яцек Любомирський
пол. Konstanty Jacek Lubomirski
Народився1620 Редагувати інформацію у Вікіданих
Новий Вісьнич, Бохенський повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 вересня 1663(1663-09-16)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадакрайчий великий коронний[3], великий коронний підчаший[1], староста, посол Сейму Речі Посполитої[d], староста сондецькийd, староста білоцерківськийd і староста грибовськийd Редагувати інформацію у Вікіданих
РідЛюбомирські Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоСтаніслав Любомирський Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиСофія Острозька Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриЄжи-Себастьян Любомирський, Александер Міхал Любомирський, Констанція Любомирськаd і Анна Кристина Любомирськаd Редагувати інформацію у Вікіданих

Костянтин Яцек Любомирський (16201663) — князь, польський магнат, посол (депутат) Сейму, крайчий великий коронний (1657 - 1658), підчаший великий коронний (1658-1663); староста сондецький та білоцерківський, власник міста Ярослава.

Життєпис

Представник польського магнатського роду Любомирських гербу Шренява без Хреста. Син Станіслава Любомирського, краківського воєводи та Софії Острозької. Був наймолодшим із трьох синів Станіслава, успадкував палац у Полкінах і керував вісьницькими маєтками разом із братами Александром Міхалом та Єжи Себастьяном. Іноді іменується у документах як Костянтин Гіяцинт (пол. Hiacynt)[4][5]

Посол (депутат) прошовицького сеймику, надзвичайного сейму 1647 року[6].

1648 року одружився з Доміцеллою Барбарою Любомирською, уродженою Щавінською.

Депутат першого сейму 1652 року від Краківського воєводства.

1654 року у францисканському костелі св. Різдва Пресвятої Богородиці на кошти К. Я. Любомирського була розширена каплиця Преображення Господнього. Він був засновником костелу отців реформатів у Ярославі. Як власник Ярослава, він видав постанову від 29 червня 1650 року, згідно з якою: «бокораші з околиць Ярослава, тобто від Шівсько, Манастира і Нелипковичів, зобов'язана затримувати свої кораблі в порту Ярослава і, в разі необхідності, захищати місто своїми гарматами, під страхом конфіскації кораблів і товарів».

Князь Костянтин Яцек був відомим полководцем під час війн з козаками, Швецією, Трансильванією та Московським царством. Він був старостою Нового Сонча і Білої Церкви, поблизу якої 1651 року відбулася битва з козаками. 1655 року шведська армія захопила належний йому замок у Новому Вісьничі та пограбувала його після однорічного перебування. К. Я. Любомирський був учасником Тишовецької конфедерації (1655)[7].

Помер Костянтин Яцек Любомирський бездітним 1663 року.

Примітки

  1. а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 104. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. Sejm-Wielki.pl — 2002.
  3. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 65. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  4. M. capitaneus Premyslien m. Lubomirski quietat. Repozytorium Cyfrowe Poloników (lat) . Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 15.01.2021.
  5. Мицик Ю. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу сер. XVII ст. — Дніпропетровськ: ВПОП «Дніпро», 1996. — ISBN 5-7707-8858-5. — С. 160.
  6. Przemysław Paradowski, W obliczu «nagłych potrzeb Rzeczypospolitej». Sejmy ekstraordynaryjne za panowania Władysława IV Wazy, Toruń 2005, s. 251.
  7. Adam Kersten, Z badań nad konfederacją tyszowiecką, w: Rocznik Lubelski, t. I, 1958, s. 116.

Джерела та література

  • Polski Słownik Biograficzny (t. 18 s. 31)
  • W. Kłaczewski, Jerzy Sebastian Lubomirski, Wrocław 2002, wyd. Ossolineum, ​ISBN 83-04-04592-3​.

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia