Договір про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною
Договір про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною (нім. Deutsch-Sowjetischer Grenz- und Freundschaftsvertrag; рос. Герма́но-сове́тский догово́р о дру́жбе и грани́це) — договір укладений між Третім Рейхом та Радянським Союзом 28 вересня 1939 року після вторгнення до Польщі армій цих країн[1]. Підписаний міністром закордонних справ Німеччини Йоахімом фон Ріббентропом та Народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим. Доповнював пакт Молотова — Ріббентропа укладений 23 серпня. В ЗМІ була оприлюднена лише основна частина договору.[2][3] 19 жовтня 1939 (ратифікація Президією ВР СРСР),
19 жовтня 1939 (ратифікація Гітлером)[4] Таємні статтіДо договору додавалось декілька таємних протоколів[6]. В цих статтях регулювався обмін населенням між Радянським Союзом та Німеччиною, змінювались межі «сфер впливу» визначені пактом Молотова-Ріббентропа, та погоджувалось придушення будь-якої «польської агітації». При наступі Вермахту на Польщу, під контролем Німеччини опинилось Люблінське воєводство та східна частина Варшавського воєводства (включно з українськими етнічними землями Холмщина і Підляшшя), які мали належати до сфер впливу Радянського Союзу згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, а тому німецькі війська відходили і передавали вказану територію Червоній Армії. На пропозицію СРСР за ці землі в обмін Радянському Союзу було погоджено передати Литву (за винятком невеликої частини Сувалкійського району) в радянську сферу впливу. З 5 по 12 жовтня радянські війська відходили на лінію нового кордону. 16 жовтня кордон взяли під охорону війська НКВС. Після цього обміну, Радянський Союз поставив Литві ультиматум, а 15 червня 1940 року захопив та створив Литовську РСР. Наслідки та пов'язані події31 серпня 1940 року у Берліні був підписаний Договір між СРСР і Німеччиною щодо прикордонних правових відносин на державному кордоні, встановленому відповідно до Договору про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною від 28 вересня 1939 року. 10 січня 1941 року були укладений договір про радянсько-німецький кордон від річки Ігорки до Балтійського моря, а також угоди про переселення етнічних німців до Німеччини з Литовської, Латвійської та Естонської РСР. Ці угоди включали положення про організацію переселення та врегулювання майнових питань, пов'язаних з цим переселенням[7]. Припинення діїЩодо права приналежності західноукраїнських земель до СРСР угода втратила чинність 30 липня 1941 року з підписанням СРСР Угоди Сікорського-Майського, коли вже не контролював західноукраїнські, західнобілоруські та литовські землі. А 25 квітня 1943 року СРСР розірвав стосунки з еміграційним урядом, після чого угода Сікорського-Майського уже нічого не важила[джерело?]. Примітки
Література
Посилання
Див. також
|