Перший етап дипломатичної діяльності уряду УНР тривав від моменту створення Української Центральної Ради (4 (17) березня 1917) до середини листопада 1917,
До травня 1918 консульські установи України активно діяли в Берліні, Відні, Стамбулі, Бухаресті, Грузії (з поширенням повноважень на Вірменію та Азербайджан). За часів Української Держави консульська мережа розвивалася насамперед за рахунок розширення її в регіонах Росії, де діяло 30 консульських установ. За цей час було також акредитовано консула в Мінську, направлено консула до Риги (нині столиця Латвії), в липні відкрито консульство в Данцігу (нині м. Гданськ, Польща), Софії, Тифлісі (нині м. Тбілісі, Грузія), у вересні – в Баку (нині столиця Азербайджану), наприкінці жовтня призначено консулів у Яссах (Румунія), Варшаві та Гельсінкі. Загалом на той час працювало 50 консульських установ. У зв'язку з розривом РСФРР 13 вересня 1918 Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу й відносин з Українською Державою (жовтень 1918) консульські контакти між Радянською Росією й Україною припинилися.
Характерною рисою діяльності консульських установ за часів Директорії УНР була орієнтація на Європу. Консульські установи існували в Берліні, Брюсселі, Відні, Женеві, Гаазі, Гельсінкі, Лондоні, Мюнхені, Парижі, Стокгольмі, Цюриху та ін. Оскільки Директорія УНР фактично втратила контроль над країною, то вона не мала можливості приймати іноземних дипломатичних представників. У цей час на Паризьку мирну конференцію 1919–1920 було відправлено українську делегацію, яка, до того ж, була повноважним дипломатичним представником УНР у Франції, також було відправлено чимало місій до інших країн: Великої Британії, США, Італії, Бельгії, Нідерландів, Данії, Ватикану, Румунії, Естонії, Латвії (з Литвою), Грузії, Чехословаччини, Угорщини. У Варшаві перебувала дипломатична делегація УНР з метою переговорів. Продовжували існувати посольства, що були засновані за часів Української Держави.
Після 1920 іноземні держави поступово згорнули офіційні взаємини з дипломатичними представництвами й консульськими установами Директорії УНР, оскільки змушені були визнати уряд УСРР (див. Дипломатія Української СРР 1920–1922).
Список іноземних консульств в Українській Державі та їхніх консульських округів
У Києві та інших містах України діяли консули Німецької імперії, Австро-Угорської імперія, Османської імперії, Фінляндії, Радянської Росії, Королівства Іспанія, Грузинської Демократичної Республіки, Данії, Королівства Греція, Норвегії, Швейцарії, Швеції, Королівства Італія, Персії, Білоруської Народної Республіки.
Склад українських дипломатичних представництв
Держава
Посол
Члени диппредставництва (радники, секретарі, аташе)
Надзвичайна дипломатична місія УНР у Копенгагені. Сидять (від ліва): Володимир Соловій - радник, Марія Бачинська (Донцова), Олександр Гладишовський - секретар, Дмитро Левицький - голова; стоять: Емілія Паньків - машиністка, Зоммер - перекладач, Володимир Паньків - аташе.
Надзвичайна дипломатична місія УНР в США. Світлина зроблена у Копенгагені в липні 1919 року. Сидять (від ліва): Максим Гехтер - радник, Віктор Казакевич - секретар, Андрій Шумицький - перший аташе, Євген Голіцинський - голова, Юліан Бачинський - радник; стоять: Євген Слабченко - аташе, Ісай Баршак - урядовець.
Надзвичайна дипломатична місія УНР в Угорщині. Світлина серпня 1919 року. Сидять (від ліва): Іван Флюнт - аташе, Микита Шаповал - секретар, Микола Галаган - голова, Микола Шраг - радник; стоять: Павло Ходаркевич - референт преси, Іван Стасів - урядовець, Михайло Курчак - служник.
посол: М. Суковкин, радник пос.: Л. Кобилянський, секретар: князь Тенішев, другий секретар: полк. Г. Стеблін-Камінський і сотн. М. Любимський; старші аташе: полк. О. Хоруженко і полк. Ф. Пономаренко, молодші аташе: пор. О. Ратгавз і хор. Я. Москаленко, військовий аташе: полковник ґенерального штабу В. Василіїв, морський аташе: капітан Першої ранґи О. Зарудний
Посвідчення видане українському громадянину Дипломатичною місією Української Народної Республіки у Празі, 11 жовтня 1921 року.
Лист Станіслава Старосольського - старшого секретаря Дипломатичної Місії Української Народної Республіки в Швейцарії до посла УНР в Швейцарії Миколи Василька, 25 вересня 1919 року.
Дипломатичний паспорт Станіслава Старосольського - старшого секретаря Дипломатичної Місії Української Народної Республіки в Швейцарії. 1919 рік.
Дипломатичний паспорт Станіслава Старосольського - старшого секретаря Дипломатичної Місії Української Народної Республіки в Швейцарії. 1919 рік.
Посвідчення Станіслава Старосольського - старшого секретаря Дипломатичної Місії Української Народної Республіки в Швейцарії. 1919 рік.
Протест Української Республіки до США проти здачі Східної Галичини польському пануванню. Юліан Бачинський - дипломатичний представник Української Народної Республіки у Вашингтоні. 1919 рік.