|
Дивертикуліт
Дивертикулі́т (лат. diverticulitis) — запалення дивертикулу (вродженного або набутого випинання стінки, яка сліпо закінчується), порожнистих або трубчастих органів. Клінічні проявиЗазвичай включають раптовий біль в нижніх відділах живота, зазвичай в лівій здухвинні ділянці (лівосторонній апендицит), проте він може мати наростаючий характер впродовж декількох днів. У пацієнтів з |Європи та Північної Америки біль зазвичай виникає у лівій здухвинній ділянці, а у пацієнтів походженням з країн Азії — часто у правій здухвинній ділянці[джерело?]. Також можуть проявлятися інші прояви: гарячка, нудота, пронос чи закреп, кров в калі. Напади можуть повторюватися. Класифікація
За стадіями (Ханзен — Сток):
ЕтіологіяПричини виникнення не до кінця вивчені. Близько 40 % припадає на спадковість і 60 % — на інші чинники. До факторів ризику належать: ожиріння, малорухливий спосіб життя, куріння, сімейний анамнез захворювання, нестероїдні протизапальні препарати. Випинання, які не запалені, називаються дивертикульозом. ДієтаПрипускають, що дієти з низьким вмістом клітковини відносяться до факторів ризику, проте підтвердження цьому немає. Також є припущення, що відмова від горіхів та насіння зменшує ризик виникнення дивертикуліту, проте ця теорія також ще не підтверджена. Можливо, що споживання горіхів та кукурудзи зменшує ризик виникнення дивертикуліту в дорослих чоловіків. ПатогенезДивертикуліт, як вважається, виникає через зміни всередині кишки. Вирішальну роль в патогенезі дивертикуліту відіграє підвищений внутрішній тиск кишки, внаслідок чого відбувається вип'ячування (пролапс) слизової і підслизової оболонок через «слабкі місця» м'язового шару кишки. Формується псевдодивертикул. Якщо вип'ячуються всі шари стінки кишки (разом з м'язовим), говорять про справжній дивертикул. Внаслідок супутніх захворювань, запальних процесів, контамінації патогенними мікроорганізмами, виникає запалення дивертикула — дивертикуліт. Кишкові кровотечі, абсцеси, перфорації, фістули, закрепи, також з часом призводять до дивертикуліту. Більшість людей з дивертикульозом не помічають ніяких симптомів, проте можуть бути вздуття, короткочасні спазми, закрепи. Основні зрушення виникають при появі ускладнень. Через схожість клінічної картини, дивертикуліт часто називають «лівобічним апендицитом». ДіагностикаУ більшості випадків, люди з проявами дивертикуліту обстежуються за допомогою комп'ютерної томографії. Це дуже точний метод (98 %) у діагностиці цього захворювання. Для отримання максимума можливої інформації роблять тонкий зріз (до 5 мм) поперечного зображення через весь живіт і таз, після того як пацієнт отримав перорально та внутрішньовенно контрастну речовину. Зображення виявляє локалізовані потовщення стінки товстої кишки, при запаленні поширюється на жир навколо кишечника. КТ також може виявити більш складний дивертикуліт, який пов'язаний з абсцесом. В аналізі крові виявляють підвищення рівня С-реактивного протеїну та лейкоцитоз. Іригоскопія[en] та колоноскопія протипоказанні в гострій стадії процесу через ризик перфорації. Диференційний діагнозДиференційний діагноз включає рак товстої кишки, запальні захворювання кишечника, ішемічний коліт, синдром подразненого кишечника, уролітіаз, а також ряд урологічних та гінекологічних процесів. ЛікуванняУ більшості випадків простий, неускладненний дивертикуліт піддається консервативному лікуванню разом із дієтою. Лікування дієтоюРаніше вважалося, що людина повинна дотримуватися дієти із низьким залишком відходів. Це зменшувало навантаження на товсту кишку, що давало їй більше часу на заживлення. Проте з новими дослідженнями цей факт не підтвердився, як і не підтвердився факт впливу пробіотиків на зменшення запалення. АнтибіотикиАнтибіотики застосовуються при супутній бактеріальній інфекції. При легких дивертикулітах приймають перорально, при тяжких — перорально та внутрішньовенно. Хірургічне лікуванняЕкстрених операцій при дивертикулітах не показано. Проте операції роблять, якщо є ускладнення у вигляді абсцесу, нориці, або перитоніту внаслідок розриву стінки. Проводять планові операції по видаленню ураженої частини товстої кишки, коли прояви тяжкі, часті загострення, також звертають на стан організму в цілому, на вік. Планову операцію можна робити мінімум після 6 тижнів від одужання від гострого дивертикуліту. Операції призначають в тих випадках, коли ризик операції менший, ніж ризик ускладнень. УскладненняПри гострих дивертикулітах можливий розрив стінки із евакуацією вмісту у черевну порожнину або порожнину таза, що призводить до перітоніту, який необхідно лікувати тільки хірургічно. Іноді запаленні дивертикули можуть привести до звуження просвіту кишки, та появи кишкової непрохідності. Нориці — також серйозне ускладнення, яке потребує хірургічного втручання. Інші ускладнення — абсцеси, перитоніти, кровотечі, стриктури. Епідеміологічні особливостіДивертикуліт найчастіше зустрічається у літніх людей. У західних країнах найчастіше зустрічається дивертикуліт сигмоподібної кишки (95 %). Поширюваність захворювання порівняно з 1920-м роком збільшилася на 10 %. Близько 65 % людей віком 85 років хворіють на дивертикуліт, та менше 5 % людей віком до 40 років. В Азії та Африці частіше зустрічається правосторонній дивертикуліт (уражається висхідна ободова кишка), натомість в Європі та Америці — лівосторнній (уражається сигмоподібна кишка). 10-25 % осіб з дивертикульозом згодом будуть хворіти на дивертикуліт. Література
|
