Перфорація шлунково-кишкового трактуПерфорація шлунково-кишкового тракту, також відома як розрив кишки[1], являє собою отвір у стінці частини шлунково-кишкового тракту.[2] Шлунково-кишковий тракт включає стравохід, шлунок, тонку і товсту кишку.[2][1] Симптоми включають сильний біль у животі та чутливість. Коли отвір знаходиться в шлунку або ранній частині тонкої кишки, біль, як правило, виникає раптово, тоді як при отворі в товстій кишці початок може бути більш поступовим. Біль зазвичай має постійний характер. Може виникнути сепсис із збільшенням частоти серцевих скорочень, збільшенням частоти дихання, підвищенням температури та сплутаністю свідомості.[2] Причиною може бути травма, як-от ножове поранення, вживання гострого предмета або медична процедура, як-от колоноскопія, непрохідність кишки наприклад, від завороту, рак товстої кишки або дивертикуліт, виразка шлунка, ішемія кишки та ряд збудників інфекційних захворювань, у тому числі C. difficile. Отвір дозволяє вмісту кишки потрапляти в черевну порожнину. Потрапляння бактерій призводить до стану, відомого як перитоніт, або до утворення абсцесу. Перфораця стінки шлунку також може призвести до хімічного перитоніту через кислоту шлунка. КТ, як правило, є кращим методом діагностики; проте вільне повітря від перфорації часто можна побачити на звичайному рентгенівському знімку.[2] Перфорація в будь-якому місці шлунково-кишкового тракту вимагає невідкладної операції у вигляді діагностичної лапаротомії. Зазвичай це проводиться разом із внутрішньовенним введенням рідин та антибіотиків.[2] Можна використовувати рнизку різних антибіотиків, таких як піперацилін/тазобактам[en] або комбінація ципрофлоксацину та метронідазолу.[3][4] Іноді отвір можна зашити, а в інших випадках потрібна резекція кишки[en].[2] Навіть при максимальному лікуванні ризик смерті може досягати 50 %.[2] Перфорація виразки шлунка зустрічається приблизно у 1 на 10 000 осіб на рік, а перфорація при дивертикуліті — приблизно у 0,4 на 10 000 осіб на рік.[1][5] Клінічні проявиОзнаки та симптоми можуть включати раптовий біль в епігастрії праворуч від серединної лінії, що вказує на перфорацію виразки дванадцятипалої кишки, тоді як перфорація виразки шлунка проявляється пекучим болем в епігастрії з метеоризмом і диспепсією. При перфорації кишки біль починається у місці перфорації (проєкційно) і поширюється по животу. Перфорація шлунково-кишкового тракту призводить до сильного болю в животі, який посилюється при русі, нудоті, блюванні та Гематемезису. Пізніші прояви включають гарячку, іноді з ознобом.[6] У будь-якому випадку живіт стає напруженим та болісним. Через деякий час живіт затихає і звідусіль чути тони серця. У хворого зникає перистальтика і рухи, живіт надувається. Розрив стравоходу[en] проявляється сильним раптовим болем у грудях. ПричиниОсновні причини включають виразку шлунка та дванадцятипалої кишки, апендицит, рак шлунково-кишкового тракту, дивертикуліт, запальні захворювання кишки, синдром верхньої брижової артерії, травми, судинний синдром Елерса-Данлоса[7] та аскаридоз. Висипний тиф,[8] нестероїдні протизапальні препарати,[9][10] ковтання корозійних речовин також можуть бути відповідальними.[11] Вживання кількох магнітів також може призвести до перфорації, якщо магніти притягуються та прилипають один до одного через різні петлі кишки.[12] ДіагностикаНа оглядовій рентгенограмі черевної порожнини видно газ. Він легко візуалізується на рентгенівському знімку, коли пацієнт знаходиться у вертикальному положенні. Перфорацію часто можна візуалізувати за допомогою комп'ютерної томографії. Білі кров'яні клітини часто підвищені. ЛікуванняМайже завжди потрібне хірургічне втручання у вигляді діагностичної лапаротомії та закриття перфорації з промиванням очеревини. Іноді такі лікувальні маніпуляції можна виконувати лапароскопічно.[13] Метòду Грехема[en] можна використовувати для хірургічного лікування перфорації дванадцятипалої кишки. Також проводиться втручання за Опелем — Полікарповим чи Целланом — Джонсом.[14][15][16] Консервативне лікування, яке включає внутрішньовенне введення рідини, антибіотики, назогастральную аспірацію та щадіння травного тракту, показано лише у випадку, якщо людини відсутня інтоксикація та вона є клінічно стабільна. Примітки
Література
Посилання
|