Гіацинт Ріґо

Гіацинт Ріґо
кат. Jacint Rigau-Ros i Serra фр. Hyacinthe Rigaud
Автопортрет (1698)
При народженні	кат. Jacint Rigau-Ros i Serra
Народження	18 липня 1659(1659-07-18) Перпіньян
Смерть	27 грудня 1743(1743-12-27) (84 роки)
	Париж
Національність	каталонець
Країна	Франція
Жанр	портрет
Діяльність	художник, митець-портретист, архітектурний кресляр, рисувальник, візуальний митець
Напрямок	бароко
Вчитель	Шарль Лебрен
Відомі учні	Johann Christian Fiedler^d
Член	Королівська академія живопису і скульптури
Твори	Le prévôt et les échevins de la ville de Paris délibérant d'une fête en l'honneur du dîner de Louis XIV à l'hôtel de ville après sa guérison en 1689^d, Portrait of d'Anne-Jules de Noailles^d і Portrait of Everhard Jabach^d
У шлюбі з	Élisabeth de Gouy^d[1]
Брати, сестри	Gaspard Rigaud^d[2]
Роботи в колекції	Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінса^d, Оклендська галерея мистецтв^d, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен[3], Autonoom Gemeentebedrijf Museum Leuven^d, Музей Хіллвуд, Syracuse University Art Museum^d, Художній музей Базеля, Musée des Beaux-Arts et de la Dentelle d'Alençon^d, Версальський палац, музей Пікардії^d, Німецький історичний музей, Museum of the History of France^d, Королівський замок у Варшаві, Musei di Strada Nuova^d, Chrysler Museum of Art^d, Художній музей Північної Кароліни, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Tokyo Fuji Art Museum^d, El Paso Museum of Art^d, Mead Art Museum^d, Smith College Museum of Art^d, Memorial Art Gallery^d, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей витончених мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Museum of Art and History^d, Utah Museum of Fine Arts^d, musée des Beaux-Arts de Valence^d, Musée Thomas-Henry^d, Musée des Beaux-Arts de Carcassonne^d, Musée d'art et d'histoire de Saint-Lô^d, Музей образотворчих мистецтв, Карнавале, Інститут мистецтв Кларка^d, Musée des Beaux-Arts de Caen^d, Музей історії мистецтв, Музей Ґренобля^d, Музей августинців, Музей палацу короля Яна III у Вілянуві, Альбертіна, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Державний музей мистецтв, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Ліонський музей красних мистецтв, Національна галерея, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей мистецтва Каталонії, Баварські державні колекції картин, musée des Beaux-Arts de Dunkerque^d, Вустерський музей мистецтв, Musée Hyacinthe-Rigaud^d, Musée d'art et d'histoire de Saint-Brieuc^d, Королівські музеї витончених мистецтв[4], National Museum Paleis het Loo^d[5], Національна вища школа красних мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Berkeley Art Museum and Pacific Film Archive^d, Гетеборзький художній музей, Cantonal Museum of Fine Arts^d, Musée d'art et d'histoire de Narbonne^d, Кенвуд-хаус, Cerralbo Museum^d, Moravian Gallery in Brno^d, Державні художні зібрання Дрездена, Детройтський інститут мистецтв, Пінакотека замку Сфорца, Музей Фабра, Kunsthaus Zürich^d, Клівлендський музей мистецтв, Музей Конде, Rhode Island School of Design Museum^d, Музей фюрера, Museum of the French Revolution^d, Музей Гране, Museo Glauco Lombardi^d, Chimei Museum^d, Національний музей мистецтв Румунії, Монреальський музей красних мистецтв, Gorcums Museum^d, Швейцарський національний музей, Musée d'Art et d'Histoire^d, Blumenstein Museum^d, Художній музей, Галерея Уффіці^[d], National Galleries of Palazzo Spinola^d, Museo civico di Tortona^d, Музей герцога Антона Ульріха, Курпфальцький музей^d, Herzogliches Museum Gotha^d, Музей мистецтв, Музей Нортона Саймона, Museum Kleines Schloss Blankenburg^d, Musée des Beaux-Arts de Tours^d, Музей витончених мистецтв По^d, Музей красних мистецтв, Музей Вальрафа-Ріхарца, Національна портретна галерея Швеції, Museumslandschaft Hessen Kassel, Musée Bossuet^d, Галерея Уффіці, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançon^d, Коридор Вазарі, Музей Бретані^d, Musée de Cambrai^d, Лувр, Musée de Tessé^d, Моріцбурзький замок, Musée Lorrain^d, Musée des Beaux-Arts d'Angers^d, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartres^d[6], Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Музей Бойманса - ван Бенінгена[7], San Antonio Museum of Art^d, Musée des Beaux-Arts de Chartres^d, Musée Grobet-Labadié^d, Musée Antoine-Lécuyer^d, Реннський музей образотворчого мистецтва, Ліхтенштейнський музей^d, Musée Ariana^d, Женевський музей мистецтва і історії, Musea Brugge^d[8] і Палаццо Россо
Нагороди	Q23636085? (3 вересня 1680)
Сайт	hyacinthe-rigaud.com
Гіацинт Ріґо у Вікісховищі

Гіаци́нт Рі́ґо (кат. Jacint Rigau-Ros i Serra, фр. Hyacinthe Rigaud; 18 липня 1659, Перпіньян, Франція — 27 грудня 1743, Париж) — французький художник каталонського походження, найвизначніший портретист епохи Людовіка XIV. Малював як офіційні, репрезентативні, так і неофіційні портрети. Залишив декілька релігійних композицій. Видатний представник французького бароко.

Біографія

Народився в Перпіньяні. В хрестини отримав дуже довге ім'я (Hiacint Francesc Vathias Pere Martyr Andreu Joan Rigau). В історію мистецтв увійшов під ім'ям у французькій фонетичній формі — Іасент Ріго, бо працював у Парижі і Версалі.

З 1681 року оселився в Парижі. Навчався в Академії. У 1682 році за визначні успіхи в живопису отримав Римську премію, вищу нагороду учня.

З 1700 року член Академії, з 1710 року її професор, з 1733 року — директор.

Помер у Парижі.

Загальна характеристика художньої манери

Шарлота-Елізабета Пфальцька, маркіза Орлеанська

Худ. Г. Ріго, Жан-Батіст Дюкассе, вдалий пірат і адмірал короля Людовика XIV. Париж, Морський музей

Необхідність писати можновладців і нобілей, примусила художника укладатися в загально прийняті норми, канони парадного портрету, що були вироблені до нього і які він підтримував. Звідси розкішні перуки, величні пози особ, позбавлених величі в житті і особистої значущості, пишні костюми посадовців, розкішна драперія майже в кожнім портреті.

У Ріго перш за все треба дивитися на обличчя моделей, що розкажуть про портретованого найбільше. Бо багата драперія і розкішний колорит слугують для репрезентивних цілей, це барокове тло, барокове середовище доби. В обличчях він зберігає правдиву лінію реалізму, що йде від портретистів Іспанії, не лестивших моделям-можновладцям, реалізму художників північної Італії (сучасника Ріго Вітторе Гісланді та ін.). Тому товста модель товста і у Ріго, який не ховав зморшок на непривабливому обличчі чи подвійного підборіддя ні у маркіз, ні у архиєпископа Парижу. Він не робив привабливою непривабливу модель. Компліменти закінчувалися на одязі, з обличчя починалася сувора правда.

Важливою особливістю віртуозних портретів Ріго була здібність відтворення в гравюрі без втрати повноцінних мистецьких якостей. Портрети в гравюрі лише втрачали кольори, а не характеристики моделей. Завдячуючи портретам Ріго, можна побачити зовнішність багатьох колег майстра — художників Себастьяна Бурдона, П'єра Міньяра, гравера П'єра Древе, вченого секретаря Французької Академії наук Фонтенеля.

Гравюри з портретів Іасента Ріго

• 
  Гравер Жан Деллє (Gravure Jean Daullé). Автопортрет Іасента Ріго, 1742 р. Приватна збірка
• 
  Портрет художника Себастьяна Бурдона — гравюра портрета Ріго виконана Лореном Карсом (Laurent Cars).
• 
  Невідомий майстер Франції 18 ст. Замальовка портретів Іасента Ріго у салоні 1704 року, приватна збірка.
• 
  Жан де Брюнне. Гравюра з портрету Ріго роботи Корнеліса Мартіна Вермілена (Cornelis Martinus Vermeulen), 1689 р.

Портрети колег

• 
  Художник Шарль Лебрен з подвійного портрету Лебрена і Пьєра Міньяра. 1730 р. Лувр
• 
  Портрет скульптора Куазевокса

Жіночі портрети Ріго

• 
  Марія Серра, мати Гіацинта Ріго, 1695 р.
• 
  Малюнок дівчинки до портету родини (la famille de Marillac d’Ecquevilly)
• 
  Портрет акторки Марі-Анн Варіс в виставі «Вертумн і Помона»

Релігійні композиції Ріго

• 
  Розп'яття Христа. Музей Ріго в Перпіньяні
• 
  Святий Андрій Первозваний

Королівські особи

• 
  Август III, король Польщі і курфюрст Саксонський
• 
  Король Данії Фредерік IV
• 
  Король Франції Луї XV дитиною, Версаль

Примітки

1. Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
2. Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
3. Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
   d:Track:Q160236
4. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/rigaud-hyacinthe-1
5. Portret van Hans Willem Bentinck, graaf van Portland — 1911.
6. http://www.hyacinthe-rigaud.com/catalogue-raisonne-hyacinthe-rigaud/portraits/375-morsztyn-jan-andrzej-de
7. колекція Бойманса онлайн — 2010.
   d:Track:Q38707107
8. https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0197_III

Джерела

• Claude Colomer: La famille et le milieu social du peintre Rigaud. Éditioin Sinthe, Perpignan 1973 (Connaissance du Roussillon; 2).
• Stéphan Perreau: Hyacinthe Rigaud (1659—1743). Le peintre des rois. Nouvelles Presses du Languedoc, Montpellier 2004, ISBN 2-85998-285-X.
• Гос. Эрмитаж. Картинная галерея, каталог 1, Л, «Аврора», 1976

Портал «Мистецтво»   Портал «Біографії»