П'єр Міньяр

П'єр Міньяр (Міньяр Римський)
фр. Pierre Mignard
При народженніфр. Pierre Mignard
Народження17 листопада 1612(1612-11-17)[1][2][…]
Труа, Шампань-Арденни[4][5]
Смерть30 травня 1695(1695-05-30)[6][7][…] (82 роки)
 Париж[4][5]
ПохованняCouvent des Jacobins de la rue Saint-Jacquesd
Національністьфранцуз
Країна Франція[9]
Жанрбіблійні, жанрові і історичні композиції, парадний портрет
Навчанняв місті Утрехт і стажування в Римі
Діяльністьхудожник, художник-монументаліст, дизайнер, візуальний митець
Напрямокбароко і караваджизм
Роки творчостіблизько 1629 — 1694 р.
ВпливБолонська школа, караваджизм академічного спрямування
ВчительJean Boucherd і Сімон Вуе
Відомі учніJacques d'Agard і Nicolas Vleughelsd
ЧленКоролівська академія живопису і скульптури (1695)
ТвориQ17583690?
ДітиCatherine-Marguerite Mignardd
Брати, сестриNicolas Mignardd[10]
Роботи в колекціїгалерея Бельведер, Штедель, Музей Прадо, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Лувр, Палац витончених мистецтв[11], Музей мистецтв Філадельфії, Музей Грунінгеd, Музей Плантен-Моретуса, Musée de Cahors Henri-Martind, Скуклостер, Museum of the History of Franced, Палац То, Музей августинців, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Державний музей мистецтв, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Національна галерея, Музей Конде, Музей історії мистецтв, Національна портретна галерея (Лондон), Музей образотворчих мистецтв, Musée Bossuetd, Баварські державні колекції картин, Музей образотворчих мистецтв, Calvet Museumd, Національний музей мистецтв Румунії, Davis Museum and Cultural Centerd, Художній музей Північної Кароліни, Columbus Museum of Artd, Музей Боуз, Rose Art Museumd, Musée du Pays de Hanaud, Карнавале, Королівські музеї витончених мистецтв[12], Смітсонівський музей американського мистецтва[13], Версальський палац, Blanton Museum of Artd, Musée d'art et d'histoire de Narbonned, Musée des Beaux-Arts de Carcassonned, Гарвардський художній музей, Нью-Йоркське історичне товариствоd, Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Руанський музей образотворчого мистецтва, Денверський художній музей, Bolton Museumd, Художній музей Фогга[d], Lyman Allyn Art Museumd, Musée national du Château de Fontainebleaud, Museo Glauco Lombardid, musée du Grand Siècled, Музей образотворчих мистецтв (Марсель), Музей витончених мистецтв (Труа), Діжонський музей образотворчого мистецтва, Музей Енгра, Національна галерея старовинного мистецтва, Галерея Сабауда, Галерея Уффіці[d], Landesmuseum Hannoverd, Курпфальцький музейd, Honolulu Museum of Artd, Speed Art Museumd, Château de Compiègned, Реймський музей образотворчого мистецтваd, Музей Ґренобляd, Галерея Уффіці, Музей Фабра, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd, Touchstones Rochdaled, Holburne Museumd, Laing Art Galleryd, Musée départemental d'Art ancien et contemporaind, Niedersächsisches Landesmuseum für Kunst und Kulturgeschichted, Musée des Beaux-Arts d'Angersd, Реннський музей образотворчого мистецтва, Музей Бойманса - ван Бенінгена[14], Musea Brugged[15], Galleria Palatinad, Musée Grobet-Labadiéd, Musée Pincéd, Національний музей, Wellcome Collectiond і Музей Ґетті
CMNS: П'єр Міньяр у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міньяр (значення).

П'єр Міньяр, Міньяр римський (фр. Pierre Mignard; 7 листопада, 1612, Труа — 30 травня, 1695, Париж) — французький художник XVII століття.

Життєпис

П'єр Міньяр народився у місті Труа. Художню освіту почав здобувати у місті Бурже в майстерні Жана Буше. Потім працював у майстерні скульптора Франсуа Жанті.

Художня освіта

Справжня зустріч із містецтвом високого гатунку сталася тоді, коли він прибув у Фонтенбло, де вивчав твори майстрів школи Фонтенбло — Россо Фйорентіно, Франческо Приматіччо, Нікколо дель Аббате, Антуан Карон та інші. Адже палацове Фонтенбло за інерцією ще було французькою столицею мистецтв.

Першим меценатом Міньяра став маршал Вітрі, котрий сприяв влаштуванню молодого митця у майстерню захваленого Симона Вує. В майстерні Вує Міньяр зустрівся із художником Шарлем Лебреном. Згодом вони стануть художніми суперниками.

Перебування у Італії

1635 року він відбув на стажування у Рим. Серед римських знайомих художника авторитетний Ніколя Пуссен, художник-француз, що прижився у Римі, вважав Італію своєю батьківщиною і не бажав повертатись до Франції. В Римі того часу авторитетними для художників вважали болонську школу. П'єр Міньяр сприяв для себе настанови як римської, так і болонської школи.

Праця у Парижі

П'єр Міньяр. «Кардинал Мазаріні», бл. 1660 р., Музей Конде.

Міньяр затримався у Італії надовго. 1657 року його викликав у Париж молодий і амбітний король Луї XIV.

В Парижі Міньяр отримав посаду керівника Гільдії св. Луки. Картини Міньяра набули нещирого пафосу, присмаку жеманності, демонстративної релігійності у біблійних композиціях. Більш точними були його парадні портрети, незважаючи на умовності і нещирість придворного мистецтва. Вони стануть характерними для офіційного і холодного академізму 17 століття, котре так плекало придворне коло аристократів, що скупчилося при дворі короля Луї XIV. Тому він отримав замови на низку монументальних стінописів, серед котрих ескізи до фресок у соборі Інвалідів чи розписи у куполі паризької церкви Валь де Грас, котрі офіційно підтримував королівський двір як блискучій фасад королівства.

Доволі успішною була і адміністративна кар'єра художника, що став черговим чиновником від мистецтва при дворі короля Франції. 1687 року семидесятип'ятирічний митець отримав від короля дворянський стан. 1690 року по смерті художника Шарля Лебрена, ще одного чиновника від мистецтва при дворі, посаду придворного художника короля отримав П'єр Міньяр.

Родина і смерть

Ще в роки перебування у Римі П'єр Міньяр, тоді ще не дворянин, зустрів синьйориту Анну Аволару і узяв із нею шлюб. Одруженими з італійками були також Ніколя Пуссен і Клод Лоррен. П'єр Міньяр буде батьком чотирьох дітей.

Художник помер 30 травня 1695 року в Парижі.

Вибрані твори (перелік)

П'єр Міньяр. «Муза Кліо на троні», бл. 1689 р.
  • «Автопортрет»
  • «Мадонна з виноградом»
  • «Се людина (Христос перед натовпом)»
  • «Оплакування Христа», копія картини Аннібале Каррачі
  • «Портет Луїзи Рене де Керуаль, графині Портсмут»
  • «Муза Кліо»
  • «Шляхетна дівчинка з мильними бульбашами», 1674, палац Версаль
  • «Іван Хреститель в пустелі»
  • «Принцеса Генріета Анна Французька»
  • «Мадмуазель де Рокелар»
  • «Венера з Амуром у кузні бога Вулкана»
  • «Свята Родина з Іваном Хрестителем у класичному пейзажі», приватна збірка
  • «Кінний портрет короля Франції Людовика XIV», Музей, Реймс
  • «Св. Цецилія» (католицька покровителька музики)
  • «Віра» та «Надія»
  • Фреска в куполі церкви Валь де Грас, Париж
  • Ескізи стінописів для Собору Інвалідів, Париж
  • «Бог Хронос відрізає пір'я крилам Кохання», 1694 р., Художній музей Денвера

Галерея портретів роботи Міньяра

П'єр Міньяр. «Портрет шляхетної пані»
  • П'єр Міньяр. «Олімпія Манчіні»
    П'єр Міньяр. «Олімпія Манчіні»
  • П'єр Міньяр. «Портрет невідомої», Музей, Нарбонна]]
    П'єр Міньяр. «Портрет невідомої», Музей, Нарбонна]]
  • П'єр Міньяр. «Луї Вармондуа», бл 1680 р.
    П'єр Міньяр. «Луї Вармондуа», бл 1680 р.
  • П'єр Міньяр.«Луї Франсуа Летьєр»
    П'єр Міньяр.«Луї Франсуа Летьєр»

Релігійні твори Міньяра

  • П'єр Міньяр. «Хистос перед натовпом», 1690 р., Музей, Руан
    П'єр Міньяр. «Хистос перед натовпом», 1690 р., Музей, Руан
  • П'єр Міньяр. «Містичні заручини Катерини Александрійської з католицькою церквою», 1669 р.
    П'єр Міньяр. «Містичні заручини Катерини Александрійської з католицькою церквою», 1669 р.
  • П'єр Міньяр. «Христос і самаритянка», 1681 р., Художній музей Північної Кароліни, США
    П'єр Міньяр. «Христос і самаритянка», 1681 р., Художній музей Північної Кароліни, США
  • П'єр Міньяр. «Оплакування Христа», копія картини Аннібале Каррачі.
    П'єр Міньяр. «Оплакування Христа», копія картини Аннібале Каррачі.

Див. також

Джерела

  • Миньяр, французские художники // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Гос. Эрмитаж. Каталог № 1 «Западноевропейская живопись», Л, «Аврора», 1976
  • Jean-Claude Boyer: Pierre Mignard. Paris, Cinq continents 2008, ISBN 8874394284

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France Record #131776894 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Pierre (I) Mignard
  4. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  5. ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  6. ↑ SNAC — 2010.
  7. ↑ Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural — São Paulo: Itaú Cultural, 2001. — ISBN 978-85-7979-060-7
  8. ↑ Discogs — 2000.
  9. ↑ artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
  10. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
  11. ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aedf5c0284355b8b46d9
  12. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/mignard-pierre-i-1
  13. ↑ Архів американського мистецтва — 1954.
  14. ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
  15. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO1728_II