Музей Енгра

Музей Енгра (Монтобан)
44°01′01″ пн. ш. 1°21′06″ сх. д.
Тип	художня галерея
Назва на честь	Жан-Огюст-Домінік Енгр і Антуан Бурдель
Країна	Франція
Розташування	Франція Монтобан
Адреса	82000 Монтобан
Засновано	1844
Відкрито	1828
Відвідувачі	38 303 осіб 43 093 осіб (2006)[1] 34 652 осіб (2001)[1] 50 481 осіб (2007)[1] 36 624 осіб (2015)[1] 37 659 осіб (2014)[1] 38 303 осіб (2003)[1] 18 467 осіб (2017)[1] 40 267 осіб (2011)[1] 42 352 осіб (2010)[1] 37 762 осіб (2013)[1] 37 089 осіб (2012)[1] 57 572 осіб (2009)[1] 39 650 осіб (2008)[1] 67 810 осіб (2004)[1] 43 367 осіб (2016)[1] 31 634 осіб (2002)[1] 38 252 осіб (2005)[1] 13 133 осіб (2018)[1] 10 828 осіб (2019)[1]
Директор	[[]], р.
Сайт	museeingresbourdelle.com
Музей Енгра (Франція)
Нагороди Musée de France^d
Музей Енгра у Вікісховищі

Музей Енгра — музей в місті Монтобан, що збеігає художні і меморіальні речі французького художника Жана-Огюста-Домініка Енгра (1780—1867).

Передісторія

Ежен Делакруа. «Квіти», до 1850 р., Музей Енгра.

Енгр покинув рідне місто 1797 року, аби продовжити художнє навчання в Парижі. Він прибув у Монтобан роки потому вже художником із досвідом. 1826 року він брав участь в розташуванні вівтарного образу " Обітниця короля Людовика ХІІІ " у місцевому катедральному соборі[2].

Енгр добре вибудував стосунки із урядом міста, незважаючи на власну відсутність. 1844 року мешканці міста назвали одну з вулиць його ім'ям, а 1863 р. передали йому пам'ятну золоту медаль.

Вдячний художник 1851 року передав у подарунок муніциплітету Монтобана пятьдесят (50) власних творів[3].

В родині Енгра не було дітей. Спадкоємцем власних творів і майна художника був призначений учень і помічник майстра — Арман Камбон (1819—1885). По смерті Енгра Арман Камбон перебрався у Монтобан і передав у музей низку творів художника, серед яких були картини, декілька папок з малюнками і графічними копіями творів Рафаеля Санті, меморіальні речі художника і його скрипку[3].

Невеличкий музей мав до цього лише малу збірку художніх творів, передану місту 1843 року мсьє де Мортарю (1768—1849), колишнім мером міста. Передача в музей майна художника, історичного живопису і портретів його пензля перетворила музейну збірку в унікальний художньо-меморіальний музей в провінції. Сюди перевезли і архів художника, і твори інших художників, котрі зібрав Енгр за життя[3].

Приміщення музею

Музей Енгра, фасад на площу

Споруда музею набагато старіша за музейний заклад. Колись це був палац місцевого єпископа, вибудований з червоної цегли у 17 столітті. В роки французької революції 1789—1793 рр. палац націоналізували і передали під мерію з 1789 року[3].

Збірку Жозефа Віалета де Мортарю і картини Енгра первісно розташували в залі першого поверху. Близько 1862 р. директором музею призначили Армана Камбона, котрий суттєво збільшив музейну збірку. В музей передали також твори батька Енгра, провінційного художника і скульптора. Внутрішній дворик музею прикрасили скульптурами Енгра-батька, первісно призначеними для парку багатої родини Бельвез-Фулон[3]. В 20 столітті збірка скульптур була збільшена за рахунок передачі в музей творів Антуана Бурделя, уродженця Монтобана.

В роки 2-ї світової війни зали музею Енгра використали для збереження картин з Лувру, вивезених з захопленого німецьким фашистами Парижа.

Музейна споруда була осучаснена обережними ремонтами і додачею сучасних комунікацій без переробки старовинних інтер'єрів у 1951 та 1958 рр. (водогін, електрика тощо).

• 
  Внутрішній дворик
• 
  Головна брама колишнього палацу
• 
  Головна брама і бічний павільйон колишнього палацу
• 
  Склепіння сходової клітки

Вибрані експонати музею

• «Автопортрет Енгра» (живопис, оригінал)
• Портрети батьків художника (живопис, оригінал)
• ескізи Енгра (живопис, оригінали)
• «Роже рятує Анжеліку» (живопис, копія)
• «Сон Оссіана» (живопис, оригінал)
• «Портрет мсьє Бельвез-Фулона» (живопис, оригінал)
• «Автопортрет Енгра», (копія оригінала 1804 р. пензля Армана Камбона)
• Малюнки Енгра до портрета мадам Муатесьє.

Загальна кількість малюнків Энгра в музеї сягає чотирьох тисяч п'ятсот семи (4507). Вони різного рівня мистецької вартості, але є надзвичайним мистецьким скарбом музейної збірки. Малюнки потребують умов збереження і демонструються тільки на тимчасових виставках.

• Графічні копії роботи Енгра з картин і композицій Рафаеля Санті
• Малюнки з оголеною натурою римського періоду митця
• Картини пензля А. Камбона («Алегорія Республіки» 1848 р., «Гален» 1864 р.)
• Античні погруддя (голова Ерота, голова Антиноя)
• збірка античних ваз кількістю п'ятдесят чотири (54) зразки, придбані художником в роки перебування в Римі і Італії.
• Гіпсові відливки з майстерні Енгра
• історичні меблі
• невелика нотна бібліотека художника тощо.

Галерея вибраних експонатів

L'Image et le Pouvoir — Tête d'Antinoüs.jpg

• 
  «Голова Антиноя», римська копія
• 
  Енгр. копія мадонни Рафаеля олійними фарбами
• 
  Антуан Бурдель (?). Медаль «Музей Енгра. Монтобан», датована 1968 р.
• 
  Бартоломео Скедоні. «Алегорія Надії», бл.1610 року.

Див. також

• Академізм
• Реалізм
• Романтизм
• Портрет
• Парадний портрет
• Історичний живопис
• Малюнки Енгра
• Антуан Бурдель
• Паризький Салон

Примітки

1. Міністерство культури Франції Fréquentation des Musées de France — Міністерство культури Франції.
   d:Track:Q384602d:Track:Q29914460
2. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 26 квітня 2014.
3. журнал «Художественная галерея. Энгр», № 30, 2005 г.

Джерела

• «Энгр об искусстве», М., 1962
• Березина В. «Энгр», М., 1977.
• Karin H. Grimme: Jean-Auguste-Dominique Ingres. Taschen, Köln u.a. 2007, ISBN 978-3-8228-2709-3
• Uwe Fleckner: Jean-Auguste-Dominique Ingres. Könemann, Köln 2000, ISBN 3-8290-1632-8
• Götz Adriani/Ernst Goldschmidt(Hrg.): Ingres und Delacroix — Aquarelle und Zeichnungen, Dumont: Köln 1986, ISBN 3-7701-1850-2
• Andrew Carrington Shelton: Ingres. Phaidon, London 2008, ISBN 978-0-7148-4868-6
• Andrew Carrington Shelton: Ingres and his Critics. Cambridge University Press, Cambridge 2005, ISBN 0-521-84243-3

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Енгра