Громов Михайло Леонідович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Громов.

Михайло Леонідович Громов
рос. Михаил Леонидович Громов фр. Mikhaïl Gromov
М.Л. Громов в IHES, 2007 М.Л. Громов в IHES, 2007
Народився	23 грудня 1943(1943-12-23) (81 рік) Бокситогорськ, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Місце проживання	Франція
Країна	СРСР→  Франція
Національність	російський єврей
Діяльність	математик, викладач університету, Сертифікований інженер-будівельник, науково-педагогічний працівник
Alma mater	Ленінградський державний університет
Галузь	математика
Заклад	Інститут вищих наукових досліджень Нью-Йоркський університет
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Рохлін Володимир Абрамович^[en]
Відомі учні	Деніс Ору Крістоф Бавард П'єр Пансу^[en] Язар Мемаріан Франсуа Лабурі^[en] Абдельжані Зегіб
Аспіранти, докторанти	François Labourie^d Denis Auroux^d[1] Pierre Pansu^d[1] Mikhail Katz^d[1] Michael W. Jackson^d[1] John William Mitchell^d[1] Abdelghani Zeghib^d[1] Christophe Bavard^d[1] Yann Ollivier^d[1] András Szűcs^d[1] Antoine Gournay^d[1] Yashar Memarian^d[1]
Членство	Лондонське королівське товариство Норвезька академія наук Національна академія наук США Французька академія наук Європейська академія[2] Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук
Відомий завдяки:	Геометрія
Нагороди	Премія Освальда Веблена з геометрії (1981) Премія Елі Картана (1984) премія Вольфа у математиці (1993) премія імені М. І. Лобачевського (1997) премія Бальцана (1999) премія Фредеріка Ессера Неммерса з математики (2004) Премія Бояї (2005) Абелівська премія (2009) премія Кіото з фундаментальних наук (2002) honorary doctor of the University of Neuchâtel^d (2009) іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (2011) Steele Prize for Seminal Contribution to Research^d (1997)
Особ. сторінка	ihes.fr/~gromov/
Громов Михайло Леонідович у Вікісховищі

Михайло Леонідович Громов (нар. 23 грудня 1943, Бокситогорськ, Ленінградська область, РРФСР, СРСР) — радянський і французький математик російського єврейського походження, доктор фізико-математичних наук, лауреат Абелівської премії. Зробив вагомий внесок у розвиток метричної геометрії, симплектичної геометрії, ріманової геометрії, геометричної теорії груп.

Його дослідження у теорії гіперболічних груп, а також роботи, пов'язані з h-принципом^[en], суттєво вплинули на велику кількість областей математики.

Життєпис

Народився 23 грудня 1943 в Бокситогорську, СРСР, у сім'ї Леоніда Громова та військового лікаря Лії Рабинович (двоюрідної сестри шахіста Михайла Ботвинника).[3][4] Навчався у 217-й школі (колишня Петрішуле^[en])[5] Ленінграда. Закінчив Ленінградський університет 1965 року. Там же захистив кандидатську (1969) і докторську (1973) дисертації. Його науковим керівником був Рохлін Володимир Абрамович^[en].

З 1967 працював асистентом і доцентом у цьому ж університеті, потім науковим співробітником Ленінградського гідрометеорологічного інституту^[ru] і Центрального НДІ целюлозно-паперової промисловості.[6]

У 1974 разом з сім'єю покинув СРСР по візі в Ізраїль і через Італію переїхав у США.[7][8] До 1981 року був професором Університету штату Нью-Йорк в Стоуні-Брук, в 1981—1982 роках — Університету Парижа VI[9].

З 1982 року працює в Інституті вищих наукових досліджень у Франції, де займає позицію постійного професора. У 1991⁣ — ⁣1996 роках — професор Мерілендського університету в Коледж-парку. З 1996 року — професор Нью-Йоркського університету.[10]

Був запрошеним доповідачем на Міжнародних конгресах математиків в Ніцці (1970), Гельсінкі (1978), Варшаві (1982) і Берклі (1986).

Досягнення

Геометричний стиль Громова показує «грубу» або «м'яку» точку зору, часто аналізуючи асимптотичні або великомасштабні властивості. Його вплив особливо відчутний в геометричній теорії груп, в котрій він характеризує групи поліноміального зростання і створений разом з Ріпсом принцип гіперболічної групи, де він вводить псевдо-голоморфні криві, і в рімановій геометрії. Однак, його робота глибоко занурена в математичний аналіз і алгебру, де він часто формулював проблему в «геометричних» термінах. Наприклад, його гомотопічний принцип^[en] (h-принцип) в диференціальних співвідношеннях є основою для геометричної теорії диференціальних рівнянь частинних похідних

Громов також цікавився математичною біологією.[11]

Нагороди та премії

• Премія Московського математичного товариства (1971)
• Премія Освальда Веблена з геометрії (1981)
• Премія Елі Картана (премія Французької академії наук з математики) (1984)
• Премія Вольфа (1993)
• Премія Лероя П. Стіла (1997)
• Медаль імені М. І. Лобачевського (1997)
• Премія Бальцана (1999)
• Премія Кіото (2002)
• Премія Неммерса з математики (2004)
• Премія Бояї Академії наук Угорщини (2005)
• Абелівська премія (2009)

Звання

• Постійний професор французького Інституту вищих наукових досліджень
• Почесний доктор Женевського університету (1992)
• Почесний професор Школи математичних наук Тель-Авівського університету
• Член Академії наук Франції (1997) (іноземний член з 1989)[12]
• Іноземний член Національної академії наук США (1989)
• Іноземний почесний член Американської Академії мистецтв і наук (1989)
• Член Європейської Академії (Academia Europaea) (1993)
• Почесний член Лондонського математичного товариства (2008)
• Іноземний член Норвезької академії наук
• Іноземний член Угорської академії наук (2010)
• Іноземний член Лондонського королівського товариства[13] (2011)
• Іноземний член Російської академії наук[14] (2011)
• Іноземний член НАН України[15] (2023)

Бібліографія

• Громов М. Диференціальні співвідношення з частковими похідними. — М. : Мир, 1990. — 536 с. — ISBN 5-03-001297-4, 3 -540-12177-3.
• Громов М. Гіперболічні групи. — Іжевськ : Інститут комп'ютерних досліджень, 2002. — 160 с. — ISBN 5-93972-103-6.
• Громов М. Знак і геометричний сенс кривизни. — Іжевськ : НІЦ «Регулярна та хаотична динаміка», 2000. — 128 с. — ISBN 5-93972- 020-X.

Див. також

• Теорема Громова про групи поліноміального зростання
• Gromov's theorem on almost flat manifolds^[en]
• Теорема Громова про компактність (ріманова геометрія)
• Gromov's compactness theorem (topology)^[en]
• Gromov's inequality for complex projective space^[en]
• Gromov's systolic inequality for essential manifolds^[en]
• Метрика Громова — Гаусдорфа
• Нерівність Бішопа — Громова
• Gromov–Witten invariants^[en]
• Taubes's Gromov invariant^[en]
• Minimal volume^[en]
• Gromov norm^[en]
• Гіперболічна група
• Random group^[en]
• Теорема Дворецького
• Systolic geometry^[en]
• Філінг-радіус
• Gromov product^[en]
• Gromov δ-hyperbolic space^[en]
• Filling area conjecture^[en]
• Metric Structures for Riemannian and Non-Riemannian Spaces^[en]

Книги й інші публікації

• Gromov, M. Hyperbolic manifolds, groups and actions. Riemann surfaces and related topics: Proceedings of the 1978 Stony Brook Conference (State Univ. New York, Stony Brook, N.Y., 1978), pp. 183–213, Ann. of Math. Stud., 97, Princeton Univ. Press, Princeton, N.J., 1981.
• Gromov, M. Hyperbolic groups. Essays in group theory, 75–263, Math. Sci. Res. Inst. Publ., 8, Springer, New York, 1987.
• Gromov, M. Asymptotic invariants of infinite groups. Geometric group theory, Vol. 2 (Sussex, 1991), 1–295, London Math. Soc. Lecture Note Ser., 182, Cambridge Univ. Press, Cambridge, 1993.[16]
• Gromov, Misha: Metric structures for Riemannian and non-Riemannian spaces. Based on the 1981 French original. With appendices by M. Katz, P. Pansu and S. Semmes. Translated from the French by Sean Michael Bates. Progress in Mathematics, 152. Birkhäuser Boston, Inc., Boston, MA, 1999. xx+585 pp. ISBN 0-8176-3898-9[17]
• Gromov, M. Pseudoholomorphic curves in symplectic manifolds. Invent. Math. 82 (1985), no. 2, 307—347.
• Gromov, Mikhael Groups of polynomial growth and expanding maps. Inst. Hautes Études Sci. Publ. Math. No. 53 (1981), 53–73.
• Gromov, Mikhael Structures métriques pour les variétés riemanniennes. (French) [Metric structures for Riemann manifolds] Edited by J. Lafontaine and P. Pansu. Textes Mathématiques [Mathematical Texts], 1. CEDIC, Paris, 1981. iv+152 pp. ISBN 2-7124-0714-8
• Gromov, Mikhael: Partial differential relations [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Ergebnisse der Mathematik und ihrer Grenzgebiete (3) [Results in Mathematics and Related Areas (3)], 9. Springer-Verlag, Berlin, 1986. x+363 pp. ISBN 0-387-12177-3[18]
• Ballmann, Werner; Gromov, Mikhael; Schroeder, Viktor: Manifolds of nonpositive curvature. Progress in Mathematics, 61. Birkhäuser Boston, Inc., Boston, MA, 1985. vi+263 pp. ISBN 0-8176-3181-X[19]
• Gromov, Mikhael: Carnot–Carathéodory spaces seen from within. Sub-Riemannian geometry, 79–323, Progr. Math., 144, Birkhäuser, Basel, 1996.
• Gromov, Michael: Volume and bounded cohomology. Inst. Hautes Études Sci. Publ. Math. No. 56 (1982), 5–99 (1983).

Примітки

1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
2. www.ae-info.org
   d:Track:Q107213897
3. Спогади Володимира Рабиновича (генеалогія сім'ї М. Громова по материнській лінії) [Архівовано 10 липня 2012 у Archive.is]. Лія Олександрівна Рабинович також доводиться двоюрідною сестрою відомого ризького математику, історику математики і популяризаторові науки Ісааку Мойсейовичу Рабиновичу (нар. 1911), автору книг «Математик Пірс Біль з Риги» (спільно з А. Д. Мишкісом і з додатком коментаря М. М. Ботвинника «Про шахову гру П. Г. Боля», 1965), «Норовлива похідна» (1968) та ін. Троюрідний брат М. Громова — відомий латвійський адвокат і громадський діяч Олександр Жанович Бергман (Aleksandr Bergman^[pl], нар. 1925).
4. Martin Raussen, Christian Skau. Interview with Mikhail Gromov (PDF) (англ.). American Mathematical Society. Архів оригіналу (PDF) за 4 липня 2013. Процитовано 2013 -09-14.
5. «Якщо ми не хочемо зникнути .. ». Радіо Свобода. Архів оригіналу за 13 жовтня 2009. Процитовано 29 травня 2015. — Інтерв'ю з Громовим.
6. С. П. Новіков. Рохлін. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 14 вересня 2013.
7. The genius who came in from the cold [Архівовано 29 травня 2015 у Wayback Machine.]: « The idea was to become obscure enough to be allowed, as a Jew, to emigrate to Israel. This happened in 1974, but Gromov changed route in Rome and came to Stony Brook instead».
8. The Mathematician Who Came in from the Cold^[недоступне посилання з квітня 2019]: « He flew to Rome under the auspices of the Hebrew Immigrant Aid Society. In Rome, he received a letter from Jim offering him a position at Stony Brook and in a couple of months he was here »
9. NYU Mathematician Mikhail Gromov Named Winner of Abel Prize (англ.). Physics Today. Процитовано 14 вересня 2013.^[недоступне посилання з квітня 2019]
10. Сторінка на сайті NYU. Архів оригіналу за 8 квітня 2009. Процитовано 25 травня 2015.
11. http://www.ams.org/notices/201003/rtx100300391p.pdf [Архівовано 2012-10-22 у Wayback Machine.] Interview with Mikhail Gromov
12. Mikhaël Gromov — Membre de l'Académie des sciences. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015.
13. New Fellows 2011 | Royal Society. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015.
14. 61950 .ln-ru Персональна сторінка Михайла Леонідовича Громова на офіційному сайті РАН (рос.)
15. Громов Михаіл - іноземний член НАН України (Математика). Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 15 вересня 2023.
16. Toledo, Domingo (1996). Review: Geometric group theory, Vol. 2: Asymptotic invariants of infinite groups, by M. Gromov (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.). 33 (3): 395—398. doi:10.1090/s0273-0979-96-00669-6. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
17. Grove, Karsten (2001). Review: Metric structures for Riemannian and non-Riemannian spaces, by M. Gromov (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.). 38 (3): 353—363. doi:10.1090/s0273-0979-01-00904-1. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
18. McDuff, Dusa (1988). Review: Partial differential relations, by Mikhael Gromov (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.). 18 (2): 214—220. doi:10.1090/s0273-0979-1988-15654-6. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
19. Heintze, Ernst (1987). Review: Manifolds of nonpositive curvature, by W. Ballmann, M. Gromov & V. Schroeder (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.). 17 (2): 376—380. doi:10.1090/s0273-0979-1987-15603-5. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.

Посилання

• Домашня сторінка на сайті IHES [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• С.С. Кутателадзе. Мир Миши Громова. — 2009. — № 13 (2698). Архівовано з джерела 25 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015.