Горошова
Горошова́ — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області . Розташоване на півдні району, над річкою Дністер. Поштове відділення. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади.[1] На початку січня в Горошовій регулярно відбуваються театралізовані фестивалі Маланок. Учасники — представники різних регіонів України та зарубіжжя.[2][3][4] ГеографіяСело розташоване на відстані 382 км від Києва, 118 км — від обласного центру міста Тернополя та 28 км від міста Борщів. Сусідні населені пункти:
КліматДля села характерний помірно континентальний клімат. Горошова розташована у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.
ІсторіяПоблизу Горошови виявлено плитове поховання доби бронзи. Згадується 12 березня 1470 року в книгах галицького суду[5]. Перша писемна згадка — 1785, згідно з написом на фундаменті старої церкви. Діяли товариства «Просвіта», «Сільський господар», «Луг», кооператив. 1930 — внаслідок пожежі згоріли будівлі на двох вулицях. 1942 і 1964 — Горошову підтопили води Дністра. Навіть за радянських часів, незважаючи на заборону, мешканці села щорічно в ніч проти 14 січня організовували походи Маланок. До 2015 центр Горошівської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади. Увійшло до складу Чортківського району після ліквідації Борщівського 17 липня 2020 року[6]. Релігія
Соціальна сфераДіють загальноосвітня школа І-III ступенів, бібліотека, амбулаторія, дошкільний навчальний заклад "Вишиваночка" Пам'ятникиСпоруджено пам'ятники:
Встановлено пам'ятні хрести:
Насипано могилу землякам, загиблим у І Світовій війні, та символічну могилу «Борцям за волю України» (1990).
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Встановлений 1991 р. Погруддя — карбована мідь, постамент — цегла, бетон. Скульптура — 0,8 м, постамент — 1,6х0,8х0,8 м, площа — 0,0003 га.[7][8] НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1889 осіб, з яких 871 чоловік та 1018 жінок[9]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1871 особа[10]. Населення — 1936 осіб станом на 2003 рік. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
Мовні особливостіСело належить до терену поширення наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова, вживані у Горошовій: бабциска («баба», фамільярне), барабуля («картопля»), барабулянка («картоплиння; бадилля картоплі»), без («бузок»), бичиско («держак батога»), біль («білий гриб; біляк»), блішівка («бляшаний кухоль, чашка»), бузьок («лелека»), ватра («дно в печі»), гладущик («глечик»), головка («маточина; середня частина колеса»), гурбуль («обапіл»), добинька («довбня; колода, на якій рубають дрова»), зілница («бочка для зоління; жлукто»), змолотник («молотник»), капейстра («вуздечка») капкан («пастка для щурів, мишей»), кічка («передня чи задня частина воза»), ковтач («дятел»), корито («ночви»), корса («передня загнута частина полозів»), кочян («качан капусти»), лівак («шульга»), під («горище над хатою»), праник («дерев'яний валок, яким вибивають білизну під час прання»), рибіна («горобина»), рогач («жук-рогач»), сесе («ось це»), скап («капіж»), скрут («поворотна подушка передньої частини воза»), фастка («мишоловка»), хойданка («гойдалка»), хороми («сіни»). ФольклорЛегенди, записані в Горошові:
Відомі людиНародилися
Проживали, перебували
СвітлиниДив. такожПримітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia