|
Гончарівка (Золочівський район)
Гончарі́вка (до 1946 року — Белзе́ць) — село в Україні, у Золочівській міській громаді Золочівському районі Львівської області. Населення становить 1006 осіб (2001). До 2020 року орган місцевого самоврядування — Золочівська міська рада. Географічне розташуванняСело Гончарівка простягається в північно-західному напрямку від районного центру міста Золочева, розташована на рівнинній території. За селом у північно-західному напрямку протікає річка Золочівка. На північний схід від села розміщений піщаний кар'єр. Тут знаходиться пісок високої якості і користуються ним не тільки жителі Гончарівки, але й навколишніх сіл. По обидві сторони села розкинулися широкі поля Гончарівки. У південній їх стороні є родючі ґрунти — чорноземи типові, а у північній — менш родючі — сірі лісові. Кожне поле має свою назву: Межидороги, Селесько, Береги, Озірці, Смужалі, Чайло, Підвільша, Зарудоча, Окопи, Давилники, Загаття. Біля Загаття росте мішаний ліс. Він багатий на ягоди, гриби, і плоди дикорослих та лікарських рослин. Попід лісом простягається штучно створений ставок, який разом з лісом утворює прекрасне місце відпочинку для населення Гончарівки. Із великого ставу біля села витікає річка Белзець (або Бельзець, чи Золочівка) — ліва притока Полтви, назва якої походить від колишньої назви села. Розташоване біля місцевої автодороги Золочів — Красне. КліматКлімат помірно-континентальний. Найхолодніше в січні, найтепліше в липні. Середня температура повітря взимку −3º С, влітку +19º С; мінімальна температура повітря опускається не нижче −27º С, а максимальна — не перевищує +32º С. Вітри західні, південно-західні, що приносять взимку тепло, а відтак є причиною частих відлиг. А морозну погоду формують східні вітри. Середньо річна кількість опадів становить 650 мм. Найчастіше посухи трапляються в травні, найбільше опадів випадає у вигляді дощів в липні. Висота снігового покриву 15-20 см. Перший сніг випадає, як правило, у листопаді, й довго не лежить. Наступні випадання снігу теж не утворюють постійного снігового покриву через відлиги. Тануть сніги у березні, але ще у квітні можуть бути великі снігопади. Вони, а також їхні моментальні танення можуть завдати шкоди населенню. Через випадання дощів, мряки, туману взимку утворюється ожеледь та ожеледиця, намерзання льоду на деревах, лініях електропередач. Приморозки можуть трапитися у жовтні, а заморозки — у червні. Зі стихійних явищ зимою характерні хуртовини, а влітку — буревії, град. НазваРаніше село мало еазву Белзець. З післявоєнних часів перейменоване у Гончарівку — на честь льотчика Гончарова, який під час німецько-радянської війни загинув неподалік села. Існує декілька версій, чому село називалося Белзець:
Географічний словник Королівства Польського подає, що річка (потік) Белзець утворюється із кількох струмків, які відпроваджують води з обширних боліт села Жуличі і сходяться в одне русло на межі з Почапами. Поповнений з лівого берега водами потоку Золочівка, Белзець плине на захід через луки почапські, пропливає став Белзецький і село Белзець, забирає зайві потоки з сусідніх лук і плине в напрямку північно-західнім до Бугу[3]. Як «fluvio dicto Belzecz» («річка під назвою «Белзеч») згадується 1488 року під час розмежування села Жуличі, що належало підкоморію львівському Павлові Олеському, і сусіднього села Лагодичі, що належало Іванові Белзецькому. Перший розмежувальний копець було зроблено на лузі біля вигину русла річки Белзець і громадської дороги Княже – Черемошня (нині це ділянка шляху Почапи - Білий Камінь) [4]. ІсторіяГончарівка розташована на рівнинній території; до монголо-татарського нашестя населення було розміщене на урочищі. Після повної руйнації села жителі перемістилися на сучасну територію.  Перші письмові згадкиНа першу письмову згадку претендує записка Львівського земського суду від 17 лютого 1441 року, у якій назва села зафіксована у формі «Belzecz» - «Белзеч»[5]. Мова йде про «Alberto in Belzecz herade» - Альберта Белзецького, спадкового власника села Белзеч (Белзець). Він згадується як свідок у судовій справі за участю Миколи Гологірського — власника міста Гологори[6]. Згадується село також 23 жовтня 1453 року в книгах галицького суду.[7]. АрхеологіяУ 1952 році археологами в околицях села було знайдено велике пласке погребище, яке налічувало більше сотні поховань доби бронзи.[8] Суспільне життяМісцева греко-католицька громада до 1880 року мала 2 церкви, утворювала власну парафію. Місцева римо-католицька громада раніше належала до парафії в Білому Камені. У ХІХ столітті село мало власну символіку: печатку з зображенням сільськогосподарського знаряддя — перехрещених коси та граблів[9]. У травні 1937 група боївкарів ОУН на чолі з Ілярієм Куком здійснила напад на фільварок (двір) поміщиків Ясіньських у Белзці, внаслідок чого господарі маєтку загинули. У березні 1938 в Золочеві відбувся судовий процес над учасниками нападу. Двоє з них отримали смертні вироки, решта були засуджені на тривалі терміни ув'язнення[10][11]. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:
ЕкономікаНаселення села переважно зайняте в сільському господарстві. Пам'яткиНа околиці села збудовані каплички, а біля місцевої автошляху Золочів — Красне стоїть хрест, збудований на честь скасування панщини. У кінці села збудований хрест Яцком Квасницею. Також при трасі стоїть фігура Святої Анни, але не відомо, хто її поставив. На куті села за річкою Золочівкою, збудований пам'ятний хрест. В центрі села знаходиться церква святого Миколая, поряд двоповерхові приміщення неповної середньої школи, будинок побуту, Будинок «Просвіти», крамниця. Відомі особи
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png){kind=small}