|
Бовдури
Бо́вдури — село в Україні, Золочівському районі Львівської області. Відстань до центру громади становить 15 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Броди становить 15 км. Село Бовдури, а також Шнирів, Білявці та Клекотів були підпорядковані Шнирівській сільській раді.[5] Населення становить 309 осіб.[1] НазваНазва села походить від слова «бовдур» — димар, комин. В давнину в цій місцевості з болотної руди видобували залізо, яке випалювали у спеціальних печах. ГеографіяСело розташоване на території Малого Полісся над річкою Бовдурка, яка є правою притокою Стиру. З трьох боків села тягнуться ліси. До середини XX століття на південній околиці села був великий став, знищений за радянської влади меліорацією. ІсторіяПоселення виникло понад три століття тому. Перша згадка про село датується 1546 роком,[6] наступна — 1557 роком[7]. Першими поселенцями були селяни-кріпаки, основним заняттям яких було сільське господарство. За Австрії в селі налічувалось 195 дворів, діяла початкова трикласна школа. Дітей навчав вчитель Шевчуковський. За часів Польщі Бовдури належали Дідику Молодецькому. Наприкінці ХІХ століття село придбав німець Шмідт. В селі було два фільварки лісопильний завод (працювало на ньому 65 робітників у дві зміни по 12 годин). Шмідт у своїй власності мав не лише село, а ще й 5000 га землі. Під час польсько-радянської війни село зайняте підрозділами Червоної армії. Наприкінці липня 1920 року в селі був створений перший орган радянської влади — комітет сільської бідноти. У серпні того ж року через село проходила Перша кінна армія Семена Будьонного, що прорвала лінію фронту у районі Рівного та переслідувала відступаючі польські війська, але поразка та великі втрати червоної кінноти наприкінці серпня — початку вересня 1920 року під Замостям зірвало реалізацію їхнього плану широкомасштабного рейду на Варшаву. І вже поляки спільно з Дієвою Армією УНР енергійно переслідували частини відступаючого супротивника. Попри усі успіхи на фронті, просування польсько-українських військ було зупинене через укладання польсько-радянського перемир'я[8]. Того року Бовдури знов опинилися під владою ІІ Речі Посполитої. У міжвоєнний період в селі діяла початкова школа, де навчалися українські та польські діти. У 1929 році відбувся страйк сільськогосподарських працівників місцевих фільварків. Страйкуючі відмовилися виходити на роботу та вимагали підвищення зарплатні, чого і домоглися. Після приходу перших совітів у вересні 1939 року змінився територіально-адміністративний устрій: замість повітів — райони, замість сільських гмін — сільські виконавчі комітети або сільські ради. Так 17 січня 1940 року утворено Бродівський район, а ще 1939 року було утворено Шнирівську сільську раду, до складу якої увійшло село Бовдури. Першим сільським головою був обраний Михайло Дудка. Також з приходом радянської влади був націоналізований панський млин та конфісковано і передано селянам землі, що до того часу належали власнику місцевого фільварку. 1949 року у Бовдурах було організовано колгосп, який об'єднав в одне ціле 18 сільських дворів (165 осіб). Головою місцевого колгоспу був Кіндрат Петрович Войтович. У 1971 році в село було прокладено нову кам'яну дорогу, по якій згодом почав курсувати автобус «Броди — Бовдури». Нині в селі працює Бовдурівська загальноосвітня школа І ступеня (директор — Марія Гнатівна Стричун), де у п'яти класах навчається 10 дітей.[9] Також в селі функціонують бібліотека, Народний дім (директор — Ольга Вікторівна Вовдзя), ФАП та працює два магазини. АрхеологіяПоблизу місцевого ставку археологами було виявлено знаряддя праці, які відносяться до періоду неоліту. Серед знахідок — дві грубі двостінні сокири, два камені для розтирання зерна та інший дрібний крем'яний інвентар[10]. Пам'ятки
Відомі люди
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png){kind=small}