Голядська мова

Голядська мова
Носії	вимерла у XII столітті
Класифікація	Індоєвропейська сім'я Балто-слов'янська гілка Балтійські мови Дніпровсько-окські мови
Офіційний статус
Коди мови

Голядська мова — мова балтського племені голядь, що в історичний час займало басейн річки Протва. Вважається реліктовим залишком колись великого дніпровсько-окського мовного ареалу[1]. Протягом XII століття мова була остаточно витіснена східнослов'янськими говірками.

Голядська мова відома за топонімами та деякими слідами в російських говірках. Спорідненість з галиндським наріччям прусської мови не доведено. Ні про фонетику, ні про морфологію голядської мови сказати практично нічого не можна.

М. Ґімбутас наводить поширену точку зору про те, що назва галіндів і голяді ймовірно пов'язана з позначенням околиці, краю, кінця, прикордоння (літ. galas «кінець», латиш. gals тощо)[2].

Голядь у топоніміці

На думку географа Е. М. Поспелова, назва села Голяді Дмитрівського району Московської області пояснюється тим, що окремі групи голяді могли жити у північніших районах, ніж басейн річки Протви. У ситуації проживання народності в іншомовному оточенні найчастіше відбувається утворення географічних назв на основі етноніму. У цих умовах етнічні назви дозволяли виділити об'єкт серед оточуючих його. Безпосередній зв'язок назви села з етнічною приналежністю її засновників може підтверджуватись топонімічним оточенням: поряд протікають річки Лама, Яуза, Нудоль, назви яких мають безперечно балтійське походження.

Див. також

• Галіндська мова
• Дніпровсько-окська мова

Примітки

1. Балтийские языки [Архівовано 2015-07-17 у Wayback Machine.] на lingvarium.org
2. Гимбутас М. Балты. Люди янтарного моря. М.: Центрполиграф, 2004. С. 31.

Література

• Вилинбахов В. Б., Энговатов Н. В. Предварительные замечания о западной Галиндии и восточной голяди // Slavia Occidentalis, 1963, t. 23 (Poznań).
• Седов В. В. Гидронимия голяди // Пітання гідронімiки. — Київ, 1971.
• Топоров В. Н. Балтийские языки // Языки мира: Балтийские языки. — М.: Academia, 2006. (Стр. 21—23 посвящены галиндскому языку).
• Топоров В. Н. О балтийском элементе в Подмосковье // Baltistica, 1972, I priedas.
• Топоров В. Н. Из истории балто-славянских языковых связей: анчутка // Baltistika, 1973, IX (1) priedas.
• Топоров В. Н. Балт. *Galind в этнолингвистической и ареальной перспективе // Проблемы этнической истории балтов. Рига, 1977.
• Топоров В. Н. Балтийский элемент к северу от Карпат: этнонимическая основа *Galind как знак балтийской периферии // Slavica Occidentalis, 1980, t. 29 (Poznań).
• Топоров В. Н. Γαλίνδαι — Galindite — голядь (балт. *Galind) // Этнографические и лингвистические аспекты этнической истории балтийских народов. — Рига, 1980.
• Топоров В. Н. Голядский фон ранней Москвы. О балтийском элементе в Подмосковье // Проблемы этногенеза и этнической истории балтов. — Вильнюс, 1981.
• Топоров В. Н. Балтский горизонт древней Москвы // Acta Baltico-Slavica, 1982, t. 14.
• Nalepa J. Próba nowej etymologii nazwy Galindia czyli Golędź // Acta Baltico-Slavica, 1976, t. 9.

Посилання

• Балтийские языки в Реестре языков мира