Генрик Рейман
Генрик Томаш Рейман (пол. Henryk Tomasz Reyman; нар. 28 липня 1897, Краків, Австро-Угорщина — пом. 11 квітня 1963, Краків, Польща) — польський футболіст, виступав на позиції нападника у краківській «Віслі» та національній збірній Польщі, тренер збірної Польщі. Підполковник Війська Польського. Старший брат Яна — також футболіста. Життєпис Закінчив III гімназію імені короля Яна ІІІ Собеського в Кракові[3]. Під час першої світової війни воював у лавах австрійської армії. Після навчання був направлений на італійський фронт, де воював з 1 березня 1915 по 31 грудня 1916 року. З 1 січня 1917 по 10 вересня 1918 також воював на італійському фронті[3]. Під час боїв на італійському фронті двічі отримував поранення. 1 квітня 1917 року отримав звання підпоручника[3]. У листопаді 1918 року вступив до Війська Польського. У 1918—1921 роках брав участь у польсько-більшовицькій війні, учасник польсько-українських боїв за Східну Галичину, а також воював під час першого та третього Сілезького повстань. Також брав участь у плебісцитній кампанії в Спиші й Олаві. За бойові заслуги відзначений Хрестом Хоробрих[3]. 3 травня 1926 року був призначений капітаном згідно зі старшинського звання від 1 липня 1925 у 223 відділенні корпусі офіцерів піхоти[4]. 26 квітня 1928 року переведений з 20-го піхотного полку в Кракові до 5-го піхотного полку легіонів у Вільно[4][5]. 28 січня 1931 року його перевели до 5-го окружного управління фізичної культури і військової підготовки в Кракові[4]. Проте вже через два місяці був переведений до Центрального інституту фізичного виховання у Варшаві[4][6]. 28 червня 1933 року його перевели у 18-й піхотний полк у Скерневичах[4][7]. До 1936 року служив у гарнізоні в Скерневичах[8]. У березні того ж року його підвищили до спеціальності офіцера піхотни корпусу. Незадовго до початку Другої світової війни і під час оборонної війни 1939 року він командував 1-м батальйоном 37-го піхотного полку Кутна. 20 вересня був поранений у битві на Бзурі. Потрапив до лікарні в Раві-Мазовецькій. У зв'язку з рішенням нацистського суду, застосованого до нього від 1940 року, засуджений до смертної кари в Кракові Бенедиктинами та власністю сім'ї Тарновських у Дикові[джерело?][3]. Спортивна кар'єраУ 1910—1933 роках виступав у «Віслі» (Краків), де в 1927—1934 роках забив 109 м'ячів у чемпіонаті. Декілька разів обирався капітаном профспілки (від чоловічої збірної Польщі з футболу). У 1924 році був капітаном збірної на Олімпійських іграх в Парижі. Почесний член ПЗПН, почесним президент спортивного товариства «Вісла». Будучи тренером національної збірної, він придумав гасло: «Орли, до бою!»[9]. З квітня 1945 року брав активну участь у структурах національного та регіонального спортивного руху. Брав активну участь у відродженні ПЗПН. З 29 червня 1945 року — член правління союзу й водночас його голова. Очолював союз до 30 серпня 1947 року. У 1956—1959 роках знову працював у керівництві ПЗПН. З 22 вересня 1956 по 17 лютого 1957 року був у керівництві союзу. 14 лютого 1959 року очолив ПЗПН. У 1956—1962 роках також був тренером Краківської регіональної футбольної асоціації (КОПЗН). Також працював на посаді віце-президента «Вісли». У 1959 році став почесним членом ПЗПН. Окрім цього отримав також почесне членство й у КОПЗН. Також став почесним президентом краківської «Вісли»[3]. Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові. ДосягненняКомандні
Індивідуальні
Пам'ятьЗ 1972 року його ім'я носить одн з вулиць Кракова (прилегла до стадіону «Вісла»)[3]. З 2006 року його іменем названо Муніципальний стадіон Кутна. 23 січня 2008 року маіська рада Кракова вирішила, що стадіон «Вісла Краків» буде носити його ім'я. У червні 2009 року Мирослав Шимковяк, Марек Конечни та Томаш Франковський заснували 21-у футбольну академію в Кракові імені Генрика Реймана[10]. Ордени та відзнаки
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
