Ганькевич Анатолій Борисович
Анато́лій Бори́сович Ганьке́вич (нар. 2 (15) січня 1912, Миколаїв, Україна — пом. 11 вересня 1986, Миколаїв, Україна) — український державний діяч, організатор суднобудівного виробництва України, директор Суднобудівного заводу імені 61 комунара (1950−1959 рр.), а потім Чорноморського суднобудівного заводу (1959−1979 рр.). Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР. ЖиттєписАнатолій Борисович народився в місті Миколаїв 2 січня 1912 року. Його батько, Борис Васильович Ганькевич — спадковий дворянин, мати Клара Генріхівна — міщанка лютеранського віросповідання. Анатолій рано залишився без батьків: в 1922 році померла мати, а в 1929 — і батько. Хлопчикові довелося залишити школу і в 1930 році стати учнем розмітника корпусного цеху на суднобудівному заводі імені 61 комунара. Згодом, без відриву від виробництва, він вступає на фабрично-заводські технічні курси — згодом вони були реорганізовані в Миколаївський суднобудівний технікум. У 1933 році Ганькевич отримав диплом техніка-суднокорпусника і почав працювати за фахом, помічником будівельника суден. У тому ж році він вступив на вечірнє відділення до Миколаївського кораблебудівного інституту, який і закінчив в 1938 році[1]. У тому ж році одружився з робітницею заводу Оленою Сердюк, яка народила від нього сина Бориса. У зв'язку з початком німецько-радянської війни, у серпні 1941 року разом з колективом заводу евакуювався спочатку в Сталінград, звідки був направлений на завод № 262 в поселення Красноармійськ Сталінградської області, потім — в Горьківську область на завод № 342 (нині — суднобудівний завод «Ока») на станцію Новашино, де з 1941 по 1943 роки працював заступником начальника механічного цеху заводу, а з 1943 по 1945 – начальником цього цеху. За самовіддану працю в тилу 31 жовтня 1946 року отримує першу урядову нагороду — медаль «За доблесну працю в великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». У 1945 році Анатолій Борисович повернувся до Миколаєва і приступив до роботи начальником механічного цеху заводу імені 61 комунара. 12 січня 1948 року Ганькевича призначено начальником добудовного цеху. На той момент цех, на долю якого припадали левова частка робіт з добудовування суден і робіт з їх модернізації, знаходився в скрутному становищі. План не виконувався, а графіки виробництва постійно зривалися. За короткий час Ганькевич, вимагаючи особистої відповідальності з кожного, зумів вивести цех в передовики виробництва. Результатом стало його нагородження орденом Трудового Червоного Прапора в жовтні 1950 року[2]. Коли минулого директора заводу, Івана Прібильського переводили на работу в Москву, той рекомендував на свою посаду Ганькевича, який з 1950 і почав керувати заводом. Посаду директора Суднобудівним заводом імені 61 комунара Ганькевич займав до 1959 року. За ці роки на заводі побудовано багато суден: ескадрений міноносець «Кмітливий», сторожові кораблі типу «Горностай» проекту 50 (всього 32 одиниці), ескадрений міноносець «Бідовий» проекту 56 (10 одиниць), китобійні судна типу «Мирний» (27 одиниць), ескадрені міноносці «Пламєнний» і «Прозорлівий» проекту 56, рятувальні судна «СС-26». З квітня 1959 по вересень 1979 року керував Чорноморським суднобудівним заводом. Час вступу на посаду директора збігся з будівництвом китобази «Радянська Україна» — промислового судна, здатного за добу переробляти 75 китів. Незабаром, раніше наміченого терміну, побудовано іншу таку ж китобазу — «Радянська Росія». Колектив заводу пишався будівництвом науково-дослідних суден — «Академік Кніпович», «Воєйков», «Ю. М. Шокальський», «Академік Сергій Корольов» — судно космічної служби. За час керування заводом А. Б. Ганькевича військово-морському флоту СРСР були здані авіаносні крейсери «Київ», «Мінськ», спущений на воду «Новоросійськ» і закладений авіаносець «Баку». При ньому ж на нульовому стапелі ЧСЗ почався монтаж двох унікальних фінських козлових кранів вантажопідйомністю до 900 тонн кожен. Член КПРС, делегат XXV з'їзду КПРС[3]. Анатолій Ганькевич помер 11 вересня 1986 року в Миколаєві. Похований в почесному секторі міського цвинтаря. НагородиОрдени СРСР
Медалі СРСР
Медалі ВДНГ СРСР
Почесні звання, пам'ятні знаки, грамоти
Пам'ять
Примітки
Посилання
Література
|