Ганькевич Анатолій Борисович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Ганькевич.
Анатолій Борисович Ганькевич
Народився2 (15) січня 1912(1912-01-15)
Миколаїв
Помер11 вересня 1986(1986-09-11) (74 роки)
Миколаїв
Похованняпочесний сектор міського кладовища м. Миколаїв
ГромадянствоРосіяРосійська імперія
СРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьінженер-механік
ПартіяКПРС
БатькоБорис Васильович
МатиКлара Генріхівна
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Державна премія СРСР
Почесний громадянин міста Миколаєва
Почесний громадянин міста Миколаєва
Орден «Знак Пошани» Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Трудового Червоного Прапора Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
 Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Золота медаль ВДНГ Срібна медаль ВДНГ Бронзова медаль ВДНГ

Анато́лій Бори́сович Ганьке́вич (нар. 2 (15) січня 1912(19120115), Миколаїв, Україна — пом. 11 вересня 1986, Миколаїв, Україна) — український державний діяч, організатор суднобудівного виробництва України, директор Суднобудівного заводу імені 61 комунара (1950−1959 рр.), а потім Чорноморського суднобудівного заводу (1959−1979 рр.). Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР.

Життєпис

Анатолій Борисович народився в місті Миколаїв 2 січня 1912 року. Його батько, Борис Васильович Ганькевич — спадковий дворянин, мати Клара Генріхівна — міщанка лютеранського віросповідання. Анатолій рано залишився без батьків: в 1922 році померла мати, а в 1929 — і батько. Хлопчикові довелося залишити школу і в 1930 році стати учнем розмітника корпусного цеху на суднобудівному заводі імені 61 комунара. Згодом, без відриву від виробництва, він вступає на фабрично-заводські технічні курси — згодом вони були реорганізовані в Миколаївський суднобудівний технікум.

У 1933 році Ганькевич отримав диплом техніка-суднокорпусника і почав працювати за фахом, помічником будівельника суден. У тому ж році він вступив на вечірнє відділення до Миколаївського кораблебудівного інституту, який і закінчив в 1938 році[1]. У тому ж році одружився з робітницею заводу Оленою Сердюк, яка народила від нього сина Бориса.

У зв'язку з початком німецько-радянської війни, у серпні 1941 року разом з колективом заводу евакуювався спочатку в Сталінград, звідки був направлений на завод № 262 в поселення Красноармійськ Сталінградської області, потім — в Горьківську область на завод № 342 (нині — суднобудівний завод «Ока») на станцію Новашино, де з 1941 по 1943 роки працював заступником начальника механічного цеху заводу, а з 1943 по 1945 – начальником цього цеху.

Пам'ятна дошка на вул. Радянській в Миколаєві

За самовіддану працю в тилу 31 жовтня 1946 року отримує першу урядову нагороду — медаль «За доблесну працю в великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

У 1945 році Анатолій Борисович повернувся до Миколаєва і приступив до роботи начальником механічного цеху заводу імені 61 комунара.

12 січня 1948 року Ганькевича призначено начальником добудовного цеху. На той момент цех, на долю якого припадали левова частка робіт з добудовування суден і робіт з їх модернізації, знаходився в скрутному становищі. План не виконувався, а графіки виробництва постійно зривалися. За короткий час Ганькевич, вимагаючи особистої відповідальності з кожного, зумів вивести цех в передовики виробництва. Результатом стало його нагородження орденом Трудового Червоного Прапора в жовтні 1950 року[2].

Коли минулого директора заводу, Івана Прібильського переводили на работу в Москву, той рекомендував на свою посаду Ганькевича, який з 1950 і почав керувати заводом. Посаду директора Суднобудівним заводом імені 61 комунара Ганькевич займав до 1959 року. За ці роки на заводі побудовано багато суден: ескадрений міноносець «Кмітливий», сторожові кораблі типу «Горностай» проекту 50 (всього 32 одиниці), ескадрений міноносець «Бідовий» проекту 56 (10 одиниць), китобійні судна типу «Мирний» (27 одиниць), ескадрені міноносці «Пламєнний» і «Прозорлівий» проекту 56, рятувальні судна «СС-26».

З квітня 1959 по вересень 1979 року керував Чорноморським суднобудівним заводом. Час вступу на посаду директора збігся з будівництвом китобази «Радянська Україна» — промислового судна, здатного за добу переробляти 75 китів. Незабаром, раніше наміченого терміну, побудовано іншу таку ж китобазу — «Радянська Росія». Колектив заводу пишався будівництвом науково-дослідних суден — «Академік Кніпович», «Воєйков», «Ю. М. Шокальський», «Академік Сергій Корольов» — судно космічної служби.

За час керування заводом А. Б. Ганькевича військово-морському флоту СРСР були здані авіаносні крейсери «Київ», «Мінськ», спущений на воду «Новоросійськ» і закладений авіаносець «Баку». При ньому ж на нульовому стапелі ЧСЗ почався монтаж двох унікальних фінських козлових кранів вантажопідйомністю до 900 тонн кожен.

Член КПРС, делегат XXV з'їзду КПРС[3].

Анатолій Ганькевич помер 11 вересня 1986 року в Миколаєві. Похований в почесному секторі міського цвинтаря.

Нагороди

Ордени СРСР

Медалі СРСР

Медалі ВДНГ СРСР

  • Срібна медаль (4 грудня 1974);
  • Золота медаль (22 жовтня 1976);
  • Золота медаль (23 серпня 1978);
  • Золота медаль (26 червня 1980);
  • Бронзова медаль (8 грудня 1980).

Почесні звання, пам'ятні знаки, грамоти

Пам'ять

  • На честь А. Б. Ганькевича була названа площа в Миколаєві біля Чорноморського суднобудівного заводу.
  • Один з супертраулерів, побудованих на ЧСЗ в 1990 році, назвали «Анатолій Ганькевич».
  • Будинок, в якому проживав Анатолій Борисович, по вул. Адміральській, зараз прикрашений меморіальною дошкою на його честь.

Примітки

  1. ↑ Ганькевич Анатолій Борисович. Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 15 березня 2013.
  2. ↑ а б Горбуров Е. Г., Горубров К. Е. (2011). Легендарные имена: Анатолий Ганькевич – человек из созвездия героев. Николаев: Издательство Ирины Гудым. ISBN 978-617-576-050-5.
  3. ↑ Матеріали 25 з'їзду КПРС. Стенографічний звіт. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 15 березня 2013.

Посилання

Література

  • Анатолий Ганькевич: герой своего времени : неизвестные и забытые страницы биографии / Е. Г. Горбуров, К. Е. Горбуров. – Николаев : Изд. Шамрай П. Н., 2011. – 112 с.
  • Анатолий Ганькевич – человек из созвездия героев / Е. Г. Горбуров, К. Е. Горбуров. – Николаев : Изд. И. Гудым, 2011. – 60 с. : ил. – (Легендарные имена).
  • Видатний суднобудівник ХХ сторіччя : до 100-річчя з дня народження А. Б. Ганькевича / Є. Горбуров, К. Горбуров // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського : зб. наук. пр. / ред. М. М. Шитюк. – Миколаїв, 2012. – Вип. 3.32 : Історичні науки. – С. 327–337.
  • Видатний суднобудівник [А. Ганькевич] / Є. Горбуров // Рідне Прибужжя. – 2011. – 6 груд. – С. 3 ; 13 груд. – С. 3 ; 17 груд. – С. 3 ; 20 груд. – С. 3.