Хакімов Михайло Кобірович

Михайло Кобірович Хакімов
тат. Исмәгыйль Хәкимов
Народження1 листопада 1916(1916-11-01)
Большая Цильна
Смерть19 листопада 1986(1986-11-19) (70 років)
Казань
ПохованняТатарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Рід військморська піхота
Роки служби1942—1945
ПартіяКПРС
Званнячервонофлотець
Формування384-й окремий батальйон морської піхоти
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Почесний громадянин міста Миколаєва
Почесний громадянин міста Миколаєва
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хакімов.

Михайло (Ісмагіл) Кобірович Хакімов (1 листопада 1916, Большая Цильна, Татарстан — 19 листопада 1986, Казань) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — навідник протитанкової рушниці 384-го окремого батальйону морської піхоти Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту, червонофлотець. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

Народився в селі Большая Цильна, нині Дрожжанівського району Татарстану, в селянській родині. Татарин. Здобув початкову освіту. Переїхав до Баку (Азербайджан), де працював вантажником на млині, згодом — помічником капітана буксиру. У другій половині 1930-х років проходив дійсну строкову військову службу.

Вдруге призваний у 1942 році. Проходив військову службу в частинах берегової охорони міст Батумі і Новоросійська. З 1943 року — навідник роти ПТР 384-го окремого батальйону морської піхоти. Воював на Північно-Кавказькому, 3-му та 4-му Українських фронтах. Брав участь у десантах на «Малу землю», Маріуполь, Осипенко. Шість разів був поранений.

Особливо червонофлотець М. К. Хакімов відзначився при визволенні Миколаєва. В ніч з 25 на 26 березня 1944 року в складі десантного загону під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського на рибальських човнах переправився через Бузький лиман і висадився в Миколаївському порту з метою порушити бойове управління супротивника, перерізати комунікації і завдати удару по ворожій обороні з тилу, тим самим сприяючи наступу Червоної армії. Зайнявши оборону в районі портового елеватора, протягом двох діб десантники вели нерівний бій з переважаючими силами супротивника, відбивши 18 атак і знищивши понад 700 німецьких солдатів і офіцерів. У цих боях був поранений. Після лікування у шпиталі повернувся до своєї частини, в складі якої пройшов до кінця війни.

Після закінчення війни був демобілізований. Переїхав до міста Казань, працював залізничником. Член ВКП(б) з 1947 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», червонофлотцеві Хакімову Михайлу Кобіровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7568).

Також нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (27.09.1944, 11.03.1985) і медалями, в тому числі й медаллю «За бойові заслуги» (20.01.1944).

Почесний громадянин міста Миколаєва (31.03.1964).

Посилання

  • Хакімов Михайло Кобірович. // Сайт «Герои страны» (рос.).