Адміра́льська ву́лиця — вулиця в історичній частині міста Миколаєва. Одна з найстаріших вулиць міста, утворена фактично з початком розбудови міста в кінці XVII століття.
Розташування
Вулиця Адміральська — поздовжня вулиця в городовій частині старої частини Миколаєва. Нині вона обмежена із заходу вулицею Артилерійською, а зі сходу вулицею Набережною.
Повторно запропонована поліцмейстером Григорієм Автономовим. Затверджена адміралом Михайлом Лазарєвим у 1835 році. Назва дана по будинку головного командираЧорноморського флоту, збудованому у 1793 році, від якого починалася ця вулиця. Оскільки флотом командував адмірал, то його будинок у просторіччі називали «адміральським», звідки й пішла назва вулиці.
На цій вулиці мешкала міська знать — офіцери морського відомства, чиновники, купці. Тут будували красиві кам'яні дво- і триповерхові будинки, адміністративні будівлі, торгові приміщення.
Замощення вулиці Адміральської почалося в 1820-ті роки. Тривалий час вона не мала освітлення, а лише в 1823 році, починаючи від будинку головного командира Чорноморського флоту і до штурманського училища, що знаходилося за будівлею 2-ї жіночої гімназії, були встановлені гасовіліхтарі.
Після Жовтневого перевороту, в 1920-ті роки, вулицю перейменовано на вулицю Карла Маркса. До 175-річного ювілею міста вулиці повернули її історичну назву — Адміральська.
Вранці 29 березня 2022 року атаковано будівлю Миколаївської ОДА. Удар крилатої ракети, ймовірно типу 3М-14 РК «Калібр», припав на четвертий поверх будівлі, зруйнувавши всі дев'ять поверхів в центральній її частині.
Вибуховою хвилею пошкоджено житлові та адміністративні будинки поблизу, зокрема Миколаївський палац творчості учнів та державний архів Миколаївської області[4]. Внаслідок атаки загинуло 36 людей, більше 37 осіб було поранено[5][6].
Неодноразово було пошкоджено будівлю гімназії № 2, зокрема у квітні 2022 року внаслідок атак касетними боєприпасами, 14 вересня внаслідок удару з російської установки С-300, після ракетного удару по будівлі Миколаївського адміралтейства 27 квітня 2023 року, а а також 20 липня 2023 року через атаку житлових будинків кількома кварталами далі по вулиці[7][8].
Під час ракетного обстрілу міста 1 жовтня 2022 року російські війська влучили в житлову будівлю в безпосередній близькості до Євангелістсько-лютеранської кірхи Христа Спасителя. У мешканців будинку зафіксовані легкі травми, у навколишніх будівлях повибивало скло, також побило автівки, які стояли у дворі[11].
27 квітня 2023 року ракетою типу «Калібр» атаковано будівлю Миколаївського адміралтейства. Після удару здійнялася пожежа, був пошкоджений дах і частина лівого фасаду адміралтейства, а також житлові будинки[14]. За даними ДСНС, постраждали 23 людини, одна загинула[15].
В ніч проти 20 липня 2023 року Адміральська вулиця була повторно атакована. Внаслідок ракетного обстрілу збройних сил Російської Федерації пошкоджено житлові будівлі, постраждала пам'ятка архітектури місцевого значення — будинок Менкіні. Ударом ракети Х-22 в критичній близькості до будівлі було вибито усі шибки й двері, сильно пошкоджено дах, фасад й саму конструкцію будівлі[16][17]. В результаті обстрілу загинуло дві особи, а пошкоджену частину житлового будинку згодом було демонтовано[18].
Готель «Інгул» після авіаудару в березні 2022 року
Ракетний удар по житловим будинкам 20 липня 2023 року
Пам'ятки та будівлі
Одна з перших будівель на вулиці Адміральській, 4 — будівля головного командира Чорноморського флоту, споруджена в 1790—1793 роках за проектом і спостереженням відомого російського архітектораПетра Неєлова, в строгому стилі російського класицизму. Одноповерховий будинок з бельведером (вишкою) будувався для Миколи Мордвинова, призначеного в 1793 році в Миколаїв головним командиром Чорноморського флоту. У дворі був розпланований сад, побудовані оранжерея і флігель, призначений для штабу та канцелярії Чорноморського флоту. У 1970-х роках за рішенням Миколаївського міського комітету Компартії України та міськвиконкому цю будівлю було реставровано, і в ньому зараз знаходиться єдиний в країні Миколаївський музей суднобудування і флоту. Уздовж чавунної огорожі музею, по обидва боки від входу, встановлені погруддя видатних флотоводців — Михайла Лазарєва, Федора Ушакова, Фадея Беллінсгаузена, Григорія Бутакова, Павла Нахімова та Володимира Корнілова, які зробили свій внесок у розбудову Миколаєва та розвиток Чорноморського флоту.
В будинку № 9—11 з 1803 року перебувало Чорноморське гідрографічне депо, яке відіграло важливу роль у становленні культури і техніки в Миколаєві. При Чорноморському депо карт перебували перша в місті бібліотека та друкарня, в якій друкувалися праці доктора астронома Карла Кнорре, художні твори. У 1833 році гідрографічне депо карт перебазувалося в будинок № 12 (нині № 16) по вулиці Адміральській. У будинку № 11 було відкрито музичне училище — відділення Російського музичного товариства Росії. Будівля збереглася до наших днів, зараз в ньому розміщується музична школа № 1 імені Миколи Римського-Корсакова, в якій організовано музей.
У серпні 1855 року, під час Кримської війни, із Севастополя до Миколаєва була перевезена Севастопольська морська бібліотека. Перші шість років вона розміщувалася в тісному приміщенні архіву, а в 1861 році була переведена той самий будинок № 12 по вулиці Адміральській. У цьому ж будинку з 1865 року розташовувалися редакції перших у місті газети «Николаевский вестник» та журналу «Морское обозрение». Тут же в 1918 році знаходився штаб із запису добровольців в морський загін Робітничо-Селянської Червоної Армії, а в 1920 році — штаб головнокомандуючого морськими силами Південно-Західного фронтуМиколи Ізмайлова.
На розі Соборної і Адміральської вулиць в 1810 році було збудовано двоповерховий будинок міської управи з колонами і пожежною каланчею за проєктом невідомого автора. На другому поверсі будинку проходили засідання міської думи. У будівлі розміщувалися різні установи, в тому числі пожежна команда. Будинок простояв рівно 100 років. У 1910 році будівля згоріла, через рік на його місці було за проєктом Євгена Штукенберга зведено нову. У ньому в дореволюційний час розміщувалася міська дума, поліція. Після встановлення радянської влади в Миколаєві в ньому знаходилися міський комітет партії, міський викавчий комітет, окружний комітет комсомолу. Будівля була повністю зруйнована в період тимчасової окупації міста в 1941—1944 роки.
На вулиці Адміральській, № 24, знаходиться гуманітарна гімназія № 2 (колишня друга жіноча гімназія), на її території з 1794 року перебував морський кадетський корпус.
У будинку № 41 (колишній № 25) у 1885—1886 роках проживав судновий лікар, російський поет другої половини XIX століття, автор вірша «Дубінушка» Василь Іванович Богданов.
Замикає вулицю будівля управління Миколаївського суднобудівного заводу (колишнє Миколаївське адміралтейство, з 1911 року — завод російського суднобудівного товариства «Руссуд», з 1930 по 2017 роки — завод імені 61 комунара). Головні ворота і кам'яна стіна навколо підприємства споруджені в 1842 році архітектором Карлом Акройдом за вказівкою головного командира Чорноморського флоту і портів, військового губернатора Миколаєва і Севастополя М. П. Лазарєва. Після завершення реконструкції воріт в 1978 році вони набули первісного вигляду. На них відновлені барельєфи міфічних крилатих коней з риб'ячими хвостами — гіпокампів. Ці ворота єдині у своєму роді в Україні і мають статус пам'ятки архітектури національного значення.
На вулиці Адміральській знаходяться будівлі колишніх флотських казарм — комплекс трьох триповерхових будівель в стилі російського класицизму XVIII століття, зведені у 1838—1842 роках за проєктом архітектора Карла Акройда. Вони розташовані поруч з колишньою Морською гімназією, а нині Миколаївським будівельним коледжем.
Біля Палацу творчості учнів (Адміральська, № 31) на місці колишнього палацу Аркасів у місті установлено пам'ятний знак Миколі Аркасу. Встановлений у 1992 році, скульптор — Юрій Макушин[20].
↑Калугин, П. М. (2008). Памятник Римскому-Корсакову Н. А. на улице Адмиральская. Николаев. Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник(рос.). Киев: Журнал «Радуга». с. 107. ISBN978-966-8325-87-8.