Гадичево

село Гадичево біл. Гадзічава
Транслітерація назви	Hadzičava
Храм Святої Катерини Храм Святої Катерини
Основні дані
осіб)_region:BY_ 52°06′10″ пн. ш. 31°11′49″ сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Гомельська
Район	Гомельський
Рада	Марковицька
Перша згадка	XVIII століття
Населення	187 осіб (2004)
Часовий пояс	UTC+3:00
Поштовий індекс	247044[1]
Телефонний код	+375-23(2)
Автомобільний код	3
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	315 км
Гадичево
Гадичево Гадичево (Гомельська область)
Гадичево у Вікісховищі

Гадичево (біл. Гадзічава) — село в Марковицькій сільраді Гомельського району Гомельської області Білорусі.

Географія

Розташування

У 41 км на південний схід від Гомеля, 4 км від залізничної станції Кравцовка (на лінії Гомель — Чернігів).

Гідрографія

На річці Биковка (притока річки Немильня).

Транспортна мережа

Автомобільна дорога Будище — Гомель.

Планування складається з прямолінійною широтною вулицею, в центрі якої господарські та громадські будівлі.

Забудова двостороння, дерев'яна, садибного типу.

Історія

Прадавні часи

Виявлене археологами поселення культури типу верхнього шару банцеровсько-тушемлінської культури і епохи Київської Русі (у 2,5 км на захід від села) свідчать про заселення цих місць з давніх часів.

У складі Великого князівства Литовського

За письмовими джерелами відоме з XVIII століття як село в Гомельському старостві Речицького повіту Мінського воєводства Великого князівства Литовського.

У 1770 році — 122 двору.

У складі Російської імперії

Після Першого поділу Речі Посполитої (1772) в Російській імперії.

З 1775 року в складі маєтку графа Петра Олександровича Рум'янцева-Задунайського, а потім графа Івана Федоровича Паскевича, в Марковицькій волості Білицького повіту. У 1816 році — 192 чоловічих, 170 жіночих селянських душ. З 1852 року — у складі Гомельського повіту. У 1834 році в Миколаївській економії Гомельського маєтку.

У першій половині XIX століття в центрі села побудована цегляна церква Св. Катерини з елементами класицизму (зараз пам'ятник архітектури). Автор проєкту — англійський архітектор Джон Кларк. У 1882 році — 178 дворів, 905 жителів, в Марковицькій волості Гомельського повіту, крім землеробства селяни займалися слюсарним і столярним ремеслом. У 1886 році працював вітряк. Згідно з переписом 1897 року розташовувалися церква, школа грамоти, лавка, трактир.

У 1909 році — 3026 десятин землі, школа (будівля побудована в 1912 році), православна церква, млин.

У складі БРСР (СРСР)

З 8 грудня 1926 року по 30 грудня 1927 року — центр Гадичевської сільради Носовицького, з 4 серпня 1927 року Тереховського районів Гомельського округу. У 1930 році організований колгосп, працювали цегельний завод (88 робітників), 3 вітряки.

Німецько-радянська війна

Під час німецько-радянської війни загинули 120 жителів.

Післявоєнні роки

В пам'ять про загиблих на війні в 1957 році в центрі села встановлено обеліск.

У 1959 році — в складі колгоспу «Червоний стяг» (центр — село Марковичі).

Населення

Чисельність

• 2004 — 93 господарства, 187 жителів.

Динаміка

Зміни населення Рік Населення Зміна 1816 362 — 1834 730 +101.7% 1886 955 +30.8% 1897 1181 +23.7% 1909 1757 +48.8% 1959 705 −59.9% 2004 187 −73.5%

Примітки

1. Марковичи. Белпочта. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 17 серпня 2020.

Література

• Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т.1, кн.1. Гомельская вобласць/С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мн.: БелЭн, 2004. 632с.: іл. Тыраж 4000 экз. ISBN 985-11-0303-9 ISBN 985-11-0302-0