Лопатине

селище Лопатине біл. Лапаціна
Транслітерація назви	Lapacina
Основні дані
осіб (2009)[1] )_region:BY_ 52°32′39″ пн. ш. 30°59′21″ сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Гомельська
Район	Гомельський
Рада	Поколюбицька
Перша згадка	XVIII століття
Населення	806 осіб (2009)[1]
Часовий пояс	UTC+3:00
Поштовий індекс	247013
Телефонний код	+375-232
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	274 км
Лопатине
Лопатине Лопатине (Гомельська область)

Лопатине (біл. Лапаціна[2]) — село в Поколюбицькій сільській раді Гомельського району Гомельської області Республіки Білорусь.

Географія

Розташування

За 2 км від залізничної станції Костюківка (на лінії Жлобин — Гомель), 5 км на північ від Гомеля.

Транспортна мережа

На автодорозі Остров — Гомель. Планування складається із довгої прямолінійної, майже широтної вулиці, до якої з півночі приєднується коротка прямолінійна вулиця. Забудована двосторонньо, переважно дерев'яними будинками садибного типу.

Історія

У складі Великого князівства Литовського

За письмовими джерелами Лопатіно відоме з XVIII століття як село у Речицькому повіті Мінського воєводства Великого князівства Литовського.

У складі Російської імперії

Після першого поділу Речі Посполитої (1772) у складі Російської імперії.

У володінні фельдмаршалів

У 1798 році в складі Богуславської економії Гомельського маєтку, у володінні фельдмаршала графа Петра Олександровича Рум'янцева-Задунайського, з 1834 — фельдмаршала князя Івана Федоровича Паскевича.

У складі Поколюбицької волості

У 1885 році діяв хлібний магазин. Відповідно до перепису 1897 року була школа грамоти. У 1909 році 1683 десятин землі, церковнопарафіяльна школа, млин, у Поколюбицькій волості Гомельського повіту Могилівської губернії.

У складі СРСР

Довоєнні роки

1926 року працювали поштовий пункт, школа. З 8 грудня 1926 року по 30 грудня 1927 року центр Лопатинської сільської ради Гомельського району Гомельського округу. У 1929 році організований колгосп «Лопатино», працював вітряк.

Німецько-радянська війна

Бої

Під час німецько-радянської війни німецькі окупанти 1943 року частково спалили село. Абдулла Гізатуллін 20 вересня 1943 року в бою за село відбив контратаку двох танків і піхоти ворога, і в подальшому наступі зі своїм відділенням придушив кулеметну точку супротивника, що заважала просуванню наших частин. Звільнено село 26 листопада 1943 року. На фронтах та у партизанській боротьбі загинули 179 жителів.

Повоєнні роки

У 1962 році до села приєднано селище Громовой.

У 1967 році біля школи встановлено скульптурну композицію на честь жителів, що загинули під час Другої світової війни.

Республіка Білорусь

У селищі розташовані середня та музична школи, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини, лазня, дитячий садок, відділення зв'язку.

Населення

Чисельність

• 2009 — 806 мешканців.

Динаміка

Зміни населення Рік Населення Зміна 1798 366 — 1816 481 +31.4% 1834 638 +32.6% 1885 782 +22.6% 1897 865 +10.6% 1909 1286 +48.7% 1926 1820 +41.5% 1959 977 −46.3% 2004 772 −21.0% 2009[1] 806 +4.4%

Література

• Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т.1, кн.1. Гомельская вобласць/С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мн.: БелЭн, 2004. 632с.: іл. Тыраж 4000 экз. ISBN 985-11-0303-9 ISBN 985-11-0302-0

Примітки

1. Населення населених пунктів Гомельської області за даними перепису (рос.). 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 20 квітня 2022.
2. Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Гомельская вобласць: нарматыўны даведнік / Н. А. Багамольнікава і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мн.: Тэхналогія, 2006. — 382 с. ISBN 985-458-131-4 (DJVU [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]).