Станом на 1885 рік складалася з 17 поселень об'єднаних у 12 сільських громад. Населення — 7908 осіб (3498 чоловічої статі та 3410 — жіночої), 786 дворових господарств[1].
Земля волості
Площа, десятин
У тому числі орної, десятин
Сільських громад
8023
5752
Приватної власності
2426
1356
Казенної власності
573
—
Іншої власності
360
240
Загалом
11382
7348
Основні поселення волості
Вербовець — колишнє власницьке село біля яру Дуброва за 35 верст від повітового міста, 750 особа, 124 двори, православна церква, католицька каплиця, школа, лікарня, водяний млин.
Великий Раковець — колишнє власницьке село, 470 осіб, 65 дворів, православна церква, постоялий будинок, школа.
Гнидава — колишнє власницьке село, 420 осіб, 40 дворів, православна церква, каплиця, школа, постоялий будинок.
Лопушне — колишнє власницьке село, 885 осіб, 102 двори, православна церква, каплиця, постоялий будинок.
Малий Раковець — колишнє власницьке село, 363 особи, 41 двір, православна церква.
Мосурівці (Мусуровець) — колишнє власницьке село, 442 особи, 57 дворів, православна церква, школа, водяний млин.
Решнівка — колишнє власницьке село, 600 осіб, 80 дворів, православна церква.
Чайчинці — колишнє власницьке село, 550 осіб, 54 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
Куськівці Великі — колишнє власницьке село, 509 осіб, 52 двори, православна церква, палац, водяний млин, гуральня, фільварок, ставок.
Шили — колишнє власницьке село біля яру Дуброва, 342 особи, 43 двори, 2 водяних млини.
Історія
Волость існувала у ХІХ ст. — 1920 році у складі Кременецького повіту Волинської губернії.
18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі і Вербовецька волость існувала як ґміна Вєжбовєц Кременецького повітуВолинського воєводства. В 1921 р. складалася з 18 населених пунктів, налічувала 8 747 жителів (8 232 православних, 477 римо-католиків, 2 греко-католики і 36 юдеїв)[2].
1 жовтня 1933 року ґміну Вєжбовєц ліквідовано, а села включені до ґмін: