|
Венедикт I Єрусалимський
Патріарх Венедикт (грец. Πατριάρχης Βενέδικτος ; у миру Васіліос Пападопулос, грец. Βασίλειος Παπαδόπουλος ; 1892 Чеснейрі, Османська імперія - 9 грудня 1980 , Єрусалим) - єпископ Єрусалимської православної церкви, Патріарх граду Єрусалиму і всієї Палестини (1957-1980). БіографіяНародився в Нікімідійському селі Чеснейро поблизу міста Прусса в Османській імперії в грецькій родині. Здобув початкову освіту в місті Пруссі (нині Бурса, Туреччина). 8 грудня 1906 року родина Пападопулосів переїхала до Єрусалиму[1]. У 14 років вступив до Єрусалимської семінарії Святого Хреста, яку закінчив у 1914 році[1]. 23 вересня 1914 року призначений секретарем Патріаршої канцелярії[1]. 3 грудня 1914 року митрополитом Птолемаїдським Келадіоном пострижений у чернецтво з ім'ям Венедикт[en], а наступного дня був висвячений у сан диякона[1]. Під час бойових дій у Палестині в роки першої світової війни разом із Патріархом Даміаном та Священним Синодом виїхав із Єрусалиму до Дамаску[2]. З 23 грудня 1918 перебував на службі в Патріархії і виконував обов'язки патріаршого протодиякона[1]. 9 вересня 1921 року синодальним рішенням направлений до Афін для навчання в Афінському університеті, де він навчався на юридичному факультеті, який закінчив у 1925 році. Також вивчав богослов'я у тому ж університеті[1]. В 1927 направлений в Лозанну як представник Єрусалимського патріархату на Всехристиянській конференції «Віра і церковний устрій»[1]. У лютому 1929 року призначений екзархом Святого Гробу в Афінах. У жовтні 1929 року висвячений на священика і зведений у сан архімандрита[2]. 17 лютого 1946 року був відкликаний до Єрусалиму та призначений постійним членом Священного Синоду[2], а також юридичним радником Єрусалимської Патріархії. З 27 лютого 1947 - голова комітету Святого Гробу з питань нерухомості, а з 1950 - головою комітету фінансів.  В 1950 як представник Патріархату був присутній в Женеві на сесії Ради Безпеки ООН, де вирішувалося питання про Єрусалим[2]. 18 березня 1951 року в Єрусалимському соборному храмі Воскресіння Христового висвячений на єпископа і призначений на Тиверіадську кафедру. 29 січня 1957 року рішенням Священного Синоду обраний патріархом Єрусалимським. Інтронізацію було здійснено 1 березня. Йому вдалося розрядити небезпечну атмосферу невизначеності і нестабільності, що панувала в Палестині, ось уже багато років щодо питання про привілеї і прерогативи Єрусалимського Патріархату на Святих Місцях. Патріарх домігся навіть видання Йорданською державою відповідного закону від 1 липня 1958 року, який підтверджував за Братством Святого Гробу Господнього право володіння святими місцями, що належать православним грецьким ченцям, і охоронялася їхня власність[2]. Працював над улаштуванням святинь Святої землі, організацією парафіяльного життя, навчальних, медичних та соціальних установ. Поєднував душпастирську діяльність з активною науковою роботою. За свою працю був нагороджений Великим хрестом короля Георгія, орденами Антіохійського Патріархату, Йорданського королівства, Республіки Ліван, святого Діонісія Закінфського, святого Георгія та ін[2]. Зміцнив авторитет свого Патріархату через різностороннє спілкування та часті поїздки в такі країни як Греція, Сполучені Штати та Англія, участю членів Священного Синоду в ряді Всеправославних Конференцій та святкуванні тисячоліття Святої Афонської Гори на острові Родос, а також залагодженням невирішеного питання реконструкції Гробу Господнього. Помер 9 грудня 1980 року. Похований 14 грудня 1980 року в церкві Вознесіння на Олеонській горі. ПриміткиПосилання |
||||||||||||||||||||
_-_GREEK_ORTHOODOX_PATRIARCH_BENEDICTUS.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
