Бірки (Ковельський район)

село Бірки
Прапор
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Ковельський
Тер. громада	Любомльська міська громада
Код КАТОТТГ	UA07060270020085603
Облікова картка	Бірки
Основні дані
Засноване	1672
Населення	723
Площа	2,3 км²
Густота населення	314,35 осіб/км²
Поштовий індекс	44308
Телефонний код	+380 3377
Географічні дані
Географічні координати	51°14′48″ пн. ш. 24°4′31″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	191 м
Місцева влада
Адреса ради	Вул. Української Армії, 2, м. Любомль, Любомльський р-н, Волинська обл., 44301 староста — с. Бірки, Любомльський р-н, Волинська обл., 44308
Карта
Бірки
Бірки
Мапа
Бірки у Вікісховищі

Бі́рки — село в Україні, у Ковельському районі Волинської області. Населення становить 723 осіб. Населений пункт знаходиться у Любомльській ОТГ.

Географія

Знаходиться на відстані 55 км. від районного центру. В наш час^[коли?] має автобусне сполучення з містами Луцьк та Любомль.

Історія

Виникнення і подальше існування села було тісно пов'язане з його приміським положенням. Село Бірки починалося з невеликих розсіяних поселень.

Найперші жителі заселили центральну частину села. Зафіксована в документах 1672 року назва Бір спочатку стосувалася саме її, хоч пізніше ця назва була перенесена і на західну частину. Протягом кількох століть село незмінно належало римсько-католицькій церкві. Тривалий час село не мало усталеної назви, змінюючи її залежно від прізвищ його світських власників — Лопатинщина, Ліщинщина, Ліщинці.

В 1840 році за селами офіційно закріпились нові назви: Бірки і Бірки Ліщинецькі (назва походить від власника поселення (Ліщинщина), яке вперше згадане 1796 році як сільце Ліщинці)[1].

У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:

БОРКИ, с, Володимирський пов., Любомельська вол., 67 км від Володимира. В кінці 19 ст. було там 76 домів і 543 жителів.[2]

В 1902 році громада відкрила школу на 20 учнів. У селі Бірки навчання в школі проводилося польською мовою, це збереглося і в новозбудованій в 1929 році школі, яка була початковою. В 1911 році були запроваджені земства. У селах вибирали старосту і десяцьких, у волості — старшину, писаря і повітових гласних.

Протягом 1930—1935 років у Бірках діяв підпільний райком КПЗУ з 7 членів на чолі з його секретарем Кузьмиком М. Т.

За Ризьким мирним договором 1921 року Західна Волинь, у тому числі село Бірки, відійшли до Польщі. Село Бірки було підпорядковане Любомльській гміні однойменного повіту Волинського воєводства.

В 1930-х роках відбувається будівництво нової цегельні. Тоді ж зрушила з місця проблема охорони здоров'я. На початку жовтня 1939 року розгорнулась підготовка до виборів у Народні Збори Західної України.

23 вересня 1939 року на хуторі Чихурщина жителі села урочисто зустрічали червоноармійців, хліб-сіль яким підносив Клекоцюк Яким. На початку 1941 року 33 бідняцькі господарства проголосили створення колективної артілі ім. Леніна, у кінцевому результаті артіль об'єднала 204 селянських господарства з 220.

Протягом 1941-1942 років у лісі та на цегельні неподалік від села, на східній околиці Любомля, було розстріляно майже 5 тисяч жителів Любомля юдейського віросповідання.

За часів німецько-радянської війни із числа жителів села загинуло 57 військовослужбовців, жертви окупантів серед цивільного населення склали 31 особу, підірвалися на боєприпасах — 18 жителів села, жертвами міжетнічного конфлікту стали 31 особа, з них — 13 дітей. В Польщу депортовано 40 сімей, які мешкали на території села Бірки.

у 1946 році відновив свою роботу місцевий цегельний завод. Центрами культури на селі стали клуб та бібліотека.

У 1947 році була відновлена робота колгоспу «Перемога». Протягом 1950-1953 років він був об'єднаний з сусідніми сільгоспартілями ім. Сталіна в селі Скиби та ім. Белінського в місті Любомлі в одне укрупнене господарство — колгосп ім. Сталіна. В 1953 році відокремився колгосп ім. Сталіна, а новосформований колгосп ім. Хрущова об'єднав колгоспників с. Бірки і м. Любомль. 9 березня 1961 року колгосп ім. Сталіна було реорганізовано в радгосп «Любомльський».

В 1975 році перестала працювати цегельня.

Жителі села Бірки були ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році (Чуйко В. В., Денисюк А. А., Пахалюк С. І., Сулік П. П., Черешньов В. С.).

У 1997 році споруджено приміщення, де відкрито фельдшерсько-акушерський пункт і пошту. Після реорганізації в 1997 році радгоспу «Любомльський» в КСП «Промінь» починалося роздержавлення місцевого аграрного сектора економіки. В наш час^[коли?] в селі Бірки зареєстровано і діє КСП «Коса», керівником якого є Козачук Сергій Іванович[1].

До 23 листопада 2017 року — адміністративний центр Бірківської сільської ради Любомльського району Волинської області[3].

З 2020 року село знаходиться у Ковельському районі.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 737 осіб, з яких 376 чоловіків та 361 жінка.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 723 особи.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова	Відсоток
українська	99,17 %
російська	0,69 %
молдовська	0,14 %

Соціальна інфраструктура

У селі діють:

• дитячий садок;
• фельдшерсько-акушерський пункт;
• магазин господарських і продовольчих товарів;
• відділення зв'язку;
• будинок культури і бібліотека;
• загальноосвітня школа І-ІІ ступеня.

Станом на 2009 рік в школі навчалася 71 дитина. З 1992 року навчальний заклад випустив 178 учнів[1].

Релігія

У 2006 році в селі збудовано православну (УПЦ МП) церкву святих і праведних Іоакима і Анни

Пам'ятники

Група братських могил радянських воїнів (1955 рік)

У Бірках споруджено Обеліск Слави з групою братських могил воїнів, які загинули в боях за село у німецько-радянській війні.

Відомі люди

Вихідцем з села Бірки є Букатевич Назарій Іванович, який став відомим вченим-мовознавцем, професором Одеського університету ім. Мечникова.

Вищезгаданий Кузьмик Мойсей Тарасович (5/11/1901-2/10/1984)  останню частину життя проживав у Дніпропетровську, де і похований.

Один з його дев'яти дітей, Кузьмик Леонтій Мойсейович (23/12/1935-4/1/2019) ще донедавна проживав в місті Івано-Франківську і був членом-коресподентом Академії Наук України по Нафті і Газу.

Ще один син, Кузьмик Володимир Мойсейович (1932—1987), проживав у Свердловську (теперішній Єкатеринбург), де займав посаду начальника цеху відомого заводу Уралмаш.

Примітки

1. «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 26 січня 2012.
2. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
3. м. Любомль. Волинська область, Любомльський район
4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
6. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Джерела

• «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради (Леонід Марчук «Історія села Бірки», 2004 р.)
• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.

Посилання

• Погода в селі Бірки [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]