Більський повіт (Седлецька губернія)
Більський повіт (рос. дореф. Бѣльскій уѣздъ, пол. Powiat bialski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Седлецької (1867—1812) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії та Білостоцького воєводства міжвоєнної Польщі. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Біла. ПоложенняПовіт розташовувався на сході губернії. Межував на півдні з Володавським повітом, на заході — з Радинським, на півночі — з Костянтинівським повітом, а на сході — з Берестейським повітом Гродненської губернії. Обіймав площу 1311,0 версти²[1]. Адміністративний поділВ 1911 р. повіт поділявся на 14 волостей:
НаселенняЗа даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 32 031 українськомовних греко-католиків[2]. В 1878 р. в повіті проживало 59 274 особи, з них: 36 120 православних (українців), 13 319 юдеїв, 9 494 римокатоликів (поляків і латинників), 233 протестанти і 109 мусульман. За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 76 687 осіб (39 256 чоловіків і 37 431 жінка)[1]. Найбільші міста — Біла (13 090 осіб) та Тереспіль (4107 осіб)[1]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[3]:
Внаслідок указу[ru] російського імператора Миколи II від 17 квітня 1905 року, який проголошував релігійну терпимість та дозволив змінювати конфесію, у 1905—1906 роках у повіті 18 793 осіб перейшли з православ'я на римо-католицизм[4]. У 1906/1907 роках у повіті налічувалося 22 089 православних і 46 968 римо-католиків[4]. ІнфраструктураУ 1906/1907 роках у повіті діяло 33 православних церков і 9 римо-католицьких костелів[4]. Див. також
Примітки
Джерела
|