Бюджетна звітність у Європейському СоюзіЄвропейський Союз застосовує різноманітні заходи публічної підзвітности для перегляду та реформування бюджетів уряду. [1] Оскільки бюджет ЄС знаходиться під загрозою неналежного управління[en], щороку Європейський суд авдиторів звітує про управління бюджетом. Авдитори Європейського Союзу вважали, що впровадження більшої прозорости[en] та системи подвійного бухгалтерського обліку, ймовірно, покращить управління бюджетом.[2] Щоб посилити засоби запобігання шахрайству, 28 квітня 1999 року відповідно до Рішення Європейської Комісії № 1999/352 Комісія заснувала Європейський офіс по боротьбі з шахрайством, також відомий як OLAF.[3][4] Офіс отримав відповідальність за проведення адміністративних розслідувань щодо боротьби з шахрайством, надавши йому спеціальний незалежний статус. АвдитЄвропейський суд авдиторів перевіряє, чи всі доходи Союзу були отримані, а всі його витрати здійснені законним і регулярним чином, а також чи належним чином керували бюджетом ЄС. Суд було засновано 22 липня 1975 року Бюджетним договором 1975 року. Суд почав працювати як зовнішній авдиторський орган Спільноти в жовтні 1977 року. ПрозорістьЗасідання Ради міністрів (відповідного міністра від кожної держави-члена) є переважно відкритими. Вебтрансляцію сесій також можна переглянути на сайті ради.[5] Крім того, стандартом пленарних засідань Європарламенту є трансляція дебатів через Інтернет.[6] Крім того, публіка може спостерігати за засіданнями безпосередньо з окремої галереї. Крім того, майже всі засідання парламентських комітетів доступні для спостереження громадськости[7] за винятком деяких питань, таких як запити про зняття депутатської недоторканности з члена Європейського парламенту. Крім того, діяльність Європейської комісії є предметом прозорости. Моніторинг комісії має здійснюватися органом, незалежним від комісії, таким як «Європейський офіс по боротьбі з шахрайством» (OLAF), який звітує перед Європейським парламентом.[8] У 2019 році Європейський парламент прийняв обов’язкові правила прозорості лобіювання, відповідно до яких члени Європарламенту, які беруть участь у розробці та обговоренні законодавства, повинні публікувати свої зустрічі з лобістами.[9] У поправці говориться, що «доповідачі, тіньові доповідачі або голови комітетів повинні для кожного звіту публікувати онлайн усі заплановані зустрічі з представниками інтересів, які підпадають під дію Реєстру прозорости[en]» — бази даних ЄС.[10] Корупція та відмивання грошейОфіційних осіб Європейського парламенту звинуватили в корупції та відмиванні грошей через висновки урядів Катару, Марокко, Мавританії[11] та Російської Федерації, які також називають Qatargate[en] та Russiagate.[12][13][14] Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію, в якій говориться, що «вона шкодує про те, що члени Європейського парламенту схвалили і не заявили про поїздки до Азербайджану, візити до Нагірно-Карабахського регіону та проживання в розкішних готелях, які були організовані та оплачені азербайджанськими посадами».[15] Див. також
Примітки
Джерела
Посилання |
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
